24.Стратегії тнк і їхній вплив на формування національних економічних стратегій та стратегій світового розвитку.

ТНК - підприємство, яке об’єднує юр-их осіб будь-яких правових форм і видів д-сті в двох або більше країнах, яке проводить спільну політику і стратегію.

Вплив ТНК ґрунтується на фактич­ному контролюванні значної частини транснаціонального капіта­лу, що функціонує на міжнародних фінансових ринках, які в своїй більшості мають олігополістичну структуру. Однією з пе­реваг ТНК є можливість використати замкнений внутрішньофірмовий ринок, що забезпечує їм меншу залежність від економічної політики урядів, а також успішне обминання торговельних пере­шкод. Більше третини світових товарних потоків припадає на внутрішньофірмову торгівлю ТНК, яка здійснюється за трансфе­ртними цінами.

Позиції ТНК міцні і в економічній політиці. У країнах базуван­ня вони формують потужне лобі, яке здійснює значний вплив на уряди розвинутих держав. На уряди держав, де розташовані їх фі­лії, ТНК часто здійснюють тиск у жорстких формах, вимагаючи проведення економічної політики в своїх власних Інтересах, нерід­ко на шкоду національним інтересам приймаючих країн.

Поведінка ТНК спричинює стурбованість у політичних колах світової громадськості.

Транснаціоналізація має як негативні, так і позитивні наслідки. До негативів, як уже відзначалося, належить ослаблення ролі держави в економічних процесах. Навіть у наc базування материнських компаній (а це переважно високорозвинуті держави) економічний контроль над діяльністю стає все менш дієздатним. Однією з причин такого становища є те, що транснаціональна корпорація може уникати оподаткування в країні базування, переводячи виробничі потужності в країни, де рівень оподаткування нижчий. Позитивна сторона транснаціоналізації як складова процесу глобалізації полягає в| інтенсифікації потоків інвестиційних і фінансових коштів, у і прискоренні темпів міжнародної торгівлі, залученні все більшої кількості країн до світового економічного простору, нових тех­нологій. Не в останню чергу завдяки ТНК утворилися нові інду­стріальні країни, які зайняли досить помітне місце у світовій економіці.

ТНК сут-тєво впливати на структури господарства інших країн; цей вплив може бути і позитивний, і негативний (з погляду країн, що розви­ваються, або країн з перехідною економікою).

Але це стало можливим завдяки значним інвестиціям ТНК в трудомісткі галузі виробництва країн регіону. Навіть ті з нових індустріальних країн, що досягли найбільшого успіху (Республіка Корея, Брази­лія, Таїланд) відчувають дуже сильну залежність від іноземного капіталу й зарубіжних технологій.

25. Постіндустріальний світовий розвиток і особливості формування сучасних стратегій.

З останньої чверті XX ст. в структурі економіки розвинутих країн відбуваються зрушення, які свідчать про перехід цієї групи до вищої, постіндустріальної стадії економічного розвитку ( ера послуг і інформації). За наявності потужної, суперсучасної пром-ті в цих країнах стрімко зростає роль сфери послуг, яка дає більше половини ВВП і охоплює переважаючу частину зайнятих у госп-ві. ( частина ВВП в 80%, Японія - 63, Німеччина - 68, Франція- 71%). До сфери послуг відносять не тільки побутові послуги, а й транспорт, будівництво, торгівлю, кредит, освіту, охорону здоров'я, культуру та ін. Але головна увага при­діляється інформаційним послугам та кредитно-фінансовій сфе­рі.

Постіндустріальний тип економіки базується на економному використанні ресурсів, на задоволенні нематеріальних потреб людей. У середині 90-х років значна частина ВВП розвинутих країн припадала на продукцію інформаційних галузей — телекомунікації, комп'ютерні центри, програмне забезпечення. В еко­номіці США 3/4 доданої вартості, створеної в промисловості, ста­новив інформаційний фактор. Слід зауважити, що сам по собі високий показник частки по­слуг у ВВП або в числі зайнятих не обов'язково свідчить про пе­рехід країни до постіндустріальної стадії. Так, у багатьох невели­ких країнах, що живуть за рахунок туризму або є офшорними зо­нами, частка послуг дуже висока: на Багамах вона становить 90 % від ВВП, у Барбадосі — 80 %, на Бермудах — 89 %. Але ці країни стадію індустріалізації обминули. Назвати їх постіндустріальними не можна бо їх економіка структурно не збалансована, сучасна промисловість відсутня.

В постіндустріальних країнах частка послуг також досить висока. В Росії вона становить 56 % у ВВП, в Україні — 47, Поль­щі — 64, Казахстані — 60, Естонії — 66 %. Але це є свідоцтвом не стільки успішного розвитку сфери послуг, скільки глибокого занепаду промисловості.

Найрозвиненим країнам (домінуючим) притаманні стратегії напрямлені на ще більшу оптимізацію та перебудову ек-ки на основі новітніх технологій з метою збереження і посилення технологічного лідерства, та на завоювання нових фінансових і товарних ринків.