22.Класифікація стратегій економічного розвитку за ознаками (домінуючих країн, транзитивних економік, та країн, що розвиваються).

Найрозвиненим країнам ( домінуючим) притаманні стратегії напрямлені на ще більшу оптимізацію та перебудову ек-ки на основі новітніх технологій з метою збереження і посилення технологічного лідерства, та на завоювання нових фін і товарних ринків. Що спричинено такими чинниками, як тенденція акумуляції капіталу, високих технологій і кваліфікованої РС, призводить до розробки стратегій

В укр. літ виділяють такі моделі стратегій в транзитивних економіках (ті що здійснюють перехід від адмін-командної до ринк ек-ки):

1. Китайська модель (Китай, В’єтнам, Монголія): трансформація ек-ки і перехід до ринкових засад відбув-ся на основі старої команд-амін сист. Процес поступовий, поетапний, стабільний. Система державного управління і планув-я пристосовується до ринкових умов.

2. Угорська: також поступовий перехід, ринкове сер-ще почало форм-ся ще в надрах амін-команд, але система викоріняється зовсім.

3. Польська «шокова терапія» - швидке руйнування амін сист управ-я, прискорена приватизація, Макс. відкритість ек-ки.

4. Чехословацька: ек-ні реформи спираються на старі традиції культури, роздержавлення здійсн-ся м’якими, поступовими методами ( акціонування, корпоралізація).

5.Прибалтійська ( Естонія, литва, Латвія ): незначні масштаби н/г й ефективне викор-я зовні допомоги для стабілізації.

6.Російська: основа – приватизація, роздержавлення, в наслідок чого утвор великі ТНК олігархічного типу; державна бюрократія зберігає сильні позиції.

7.Українська: дещо подібна до рос., але особливим є те, що майже перші десять років ми знаходилися у пошуку оптимальної страт, не мали стратегічної мети.

Стратегії найменш розвинених країн основані на природних ресурсах та некваліфікованій дешевій робочій силі ( особл Пвд, Пвд-Сх Азія і дещо Лат Америка), які не можуть надати відчутного імпульсу економіці, на завоюванні нових ринків збуту. В тривалій перспективі це не є ефективною стрижнем ефективної стратегії ( хіба що країни Затоки, що викор-ть нафтодолл. на перебудову ек-ки). Хоча, країни де осн фактор є дешева РС можуть розвивати легку і харчову промисловість, але наразі дані галузі надто залежать від іноземних інвестицій (ТНК), що не є дуже позитивним для країни. Для даних країн головне накопичити капітал і приступити до наступного щаблю розвитку економіки: диверсифікування її галузевої структури. Але цього етапу сьогодні досягли лише окремі країни названої групи.

23.Стратегії наднаціональних інституцій і їхній вплив на національні стратегії та стратегії світового економічного розвитку.

Зараз міжнародні економічні організації (МО - стабільний інститут багатосторонніх міжн від­носин, який створюється, щонайменше, трьома сторонами (дер­жавами) і має погоджені учасниками цілі, компетенцію та свої постійні органи, а також інші специфічні політико-організаційні норми) перетворюються на цілком незалежних від національних урядів структур, що здійснюють регулювання сві­тової економіки на наднаціональному рівні і набувають функцій світового уряду. Суверенні права держав при цьому обмежують­ся не тільки в проведенні власної економічної політики, а й на національну власність. В американських фінансових колах вису­ваються пропозиції щодо введення нового інструменту по бор­гах: «debt-forßnature swaps» — обмін боргу на право проведення екологічних програм у країнах-боржниках, тобто право контро­лювати їх територію; «debt-for-equity swaps»— обмін боргу на майно. В керівництві МВФ і Світового банку розглядається кон­цепція про застосування норм приватного комерційного права, на підставі яких держава-боржник може бути оголошеною банкрутом і щодо неї можуть вводити зовнішнє управління економікою.

Отже, міжнародні економічні організації разом з ТНК і ТНБ формують глобальний наднаціональний простір. Глобальна орієнтація транснаціональних корпорацій і банків зменшує для них значення національних економік. Нині вони роблять «еконо­мічну погоду». Середні ж і дрібні суб'єкти міжнародного бізнесу вимушені рівнятися на ТНК й пристосовуватись до їхньої полі­тики

Взагалі МЕО спрямовані на досягнення цілей світової економіки та вирішення проблем, які країна не може вирішувати самостійно. Зараз МЕО проводять стратегії на все більше розширення та перебирає на себе все більше функцій – суверенітету держави.