86. Передумови національно-державного відродження України в умовах перебудови 1985—1991 рр.

Причини. У другій половині 80-х рр. поступово складається нова політична і морально-психологічна обстановка, на формування якої впливає цілий комплекс чинників:

а) загострення соціально-економічної кризи в суспільстві;

б) поглиблення кризових явищ в КПРС і КПУ, критика їхньої діяльності;

в) можливість в умовах гласності виразити незадоволення офіційним поясненням причин чорнобильської катастрофи;

г) серйозні проблеми в області національної політики, насамперед падіння статусу української мови;

д) загострена увага до «білих плям» української історії, національної символіки;

є) ріст значимості загальнолюдських цінностей і ін.

У результаті в суспільстві все більше усвідомлювалась необхідність і можливість перевороту. З 1988 р. наступає новий етап національно-визвольного демократичного руху на Україні.

Найважливіші процеси цього етапу:

1) з 1988 р. поширення «неформальних рухів»;

2) утворення нових політичних організацій і партій;

3) ліквідація політичного монополізму КПУ (потім заборона її діяльності після серпневих подій 1991р.), початок формування багатопартійності;

4) загострення політичної боротьби у республіці (страйки шахтарів Донбасу в 1989 р. і в 1990 р., вибори в Ради різноманітних рівнів у березні 1990 р.; політичне голодування студентів у жовтні 1990 р.; референдуми 1990 р. і 1991 р.; президентські вибори і т.д.);

5) діяльність Верховної Ради України (прийняття 16 липня 1990 р. «Декларації про державний суверенітет України»; 24 серпня 1991 р. — «Акта проголошення незалежності України»; розробка проекту нової Конституції; підготування і прийняття законів і т.д.).

Нові політичні рухи та партії на Україні виникають унаслідок росту політичної і національної самосвідомості населення:

1) утворення НРУ («Рух») на початку 1989 р., програма якого відстоювала ідею суверенітету України, відродження української мови і культури, піднімала екологічні проблеми і підтримувала демократизацію політичної й економічної системи. Особлива увага зверталася на необхідність солідарності всіх етнічних груп в Україні. Поява «Руху» стала першим викликом монополії Компартії України на владу;

2) поява з 1990 р. нових політичних партій (створення Української республіканської партії, Демократичної партії України, Української Християнсько-Демократичної партії, Партія «зелених» України та ін. — усього 16 партій) і суспільно-політичних організацій;

3) утворення і діяльність громадських організацій («Зелений світ», історико-просвітницьке товариство «Меморіал», республіканське товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка «Просвіта» тощо).

87. Розвиток науки і культури в 80-х роках. Українська Гельсінська спілка

У системі освіти розвивалися політехнічні школи. З 1972 року обов’язковою стала середня освіта. В школах головним чином багато уваги приділяли трудовому навчанню, продовжувалася русифікація українських шкіл. Протягом 60-70 рр. чисельність студентів у країні подвоїлася. Навчальний процес було ідеологізовано.

На розвиток науки негативно вплинуло відірваність українських вчених від колег у США та Європі. Значна частина науковців головним чином працювала над розробками у військовій галузі. Існувало багато науково-дослідних інститутів, у яких працювала велика кількість науковців, але як правило їхня праця була не продуктивною або ж використовувалась не за призначенням.

У другій половині 60-х років дисидентський рух продовжував розвиватись. Серед дисидентів вирізнялись Григоренко, Чорновіл, Стус, Горсько, Мороз, Сверстюк.

Дисиденти писали і поширювали серед знайомих свої твори, що у друкарнях не друкувались, а в основному були рукописними. Така система поширення книг мала назву «Самвидав». У 1970 р. розпочато видання дисидентського журналу «Український вісник».

З 1972 р. поширилося гоніння на дисидентів. Частина з них опинилась у таборах, в’язницях, психіатричних лікарнях.

У листопаді 1976 року 36 правозахисниками була створена Українська Гельсінська Спілка (УГС). Очолив Спілку письменник Микола Руденко. Мета діяльності УГС — оприлюднення інформації про порушення прав людини.

З 1976 р. КДБ почав арешти членів групи, до 1980 року майже всі вони були засуджені до тривалого терміну, деякі члени спілки загинули в таборах.

В цей час продовжувалось переслідування релігійних дисидентів-вірян Української греко-католицької церкви та баптистів. Заборонялося ввозити до СРСР будь-яку релігійну літературу.