47. Рух декабристів в Україні

Декабристи.

1) «Південне товариство» (1821—1825 р.) на чолі з полковником Павлом Івановичем Пестелем; виникло на Київщині на базі Тульчинскої управи «Спілки благоденства»; нараховувало 101 член: С. Волконський, А. Баратинський, О. і Н. Муравйови-Апостол, Н. Бестужев-Рюмін та ін.; дане товариство мало вплив на значну частину військ, розташованих на Україні, підтримувало контакти з «Північним товариством»; цілі товариства викладені в «Русской правде» П. Пестеля;

2) «Товариство обєднаних слов'ян» (1823—1825 р.) на чолі з братами Борисовими; розташовувалося на Київщині та Волині й об'єднувало 60 чоловік: Любінський, Горбачевський, Іванов, Соловйов, Усовський та ін.; цілі викладені в двох документах — «Правилах» і «Клятві», у яких передбачалося шляхом збройного повстання та участі народних мас ліквідувати самодержавство, кріпосництво, національний гніт, створити демократичну федерацію держав (Росія, Україна, Валахія, Далмація, Сербія, Польща, Угорщина, Трансільванія і Богемія) від Адріатичного моря до Північного Льодовитого океану; восени 1825 р. товариство увійшло до Тульчинскої управи «Південного товариства», що об'єднало їхні сили, зв'язки і можливості;

3) «Малоросійске товариство» (1821—1825 р.) засновано полтавським поміщиком Василем Лукашевичем, що був членом «Спілки благоденства» та переїхав у свій маєток післе відставки; групи складалися з дворян та інтелігенції і знаходилися в Києві, Полтаві, Чернігові, Ніжині, інших містах; ціль діяльності — встановлення незалежності України; встановило контакти з «Південним товариством», але було більше союзником, аніж членом декабристської організації.

Причины поразки декабристів:

• несвоєчасніть запропонованих думок, суспільство було неготове сприймали їхні ідеї;

• вузькість соціальної бази, нерішучість дворян, що очолили повстання;

• кількісна перевага урядових військ;

• локальність повстань, що давало царату можливість для маневру і перекидання резервів з інших регіонів.

Значення повстання і руху декабристів. Це було перше в історії нашої країни не стихійне, а організоване збройне повстання проти самодержавства і кріпосництва, перша спроба здійснення буржуазної революції в Росії і на Україні; дало поштовх розгортанню революційного руху в наступні роки; позитивний досвід давав майбутнім революціонерам можливість подальшого урахування і накопичення цього досвіду; рух завдав сильного удару по самодержавству та наблизив реформи середини 60-х років XIX в.

48. Місце та значення товариства «Руська трійця» в національному відродженні українських земель

Початок XIX ст. характеризується розгортанням національно-визвольного руху в Західній Україні. Особливо інтенсивно рух за національне відродження розвивався в Східній Галичині.

Діячі західноукраїнського національного відродження традиційно називали себе «русинами», свою мову та церкву — «руськими», але вважали себе складовою частиною українського народу. «Русин», «руський» означали «західноукраїнський».

У 1833—1837 рр. у Львові діяв напівлегальний літературно-просвітницький гурток «Руська трійця». Учасниками його були студенти духовної семінарії та Львівського університету. Засновники гуртка — викладачі Львівської семінарії: Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький.

За мету своєї діяльності члени «Руської трійці» ставили поширення української мови, застосування її у всіх сферах суспільного життя.

Члени гуртка «ходили у народ», записували народні пісні, оповіді, прислів'я та вислови. Цікаву подорож Галичиною та Буковиною здійснив Я. Головацький. Закарпаттям подорожував І. Вагилевич, який проводив агітаційну роботу серед селян, закликаючи їх боротися за свої права.

Апогеєм діяльності «Руської трійці» було видання в 1837 р. у Пешті (столиця Угорщини) альманаху «Русалка Дністрова». У ньому були опубліковані науково-історичні, публіцистичні твори, народні пісні, думи, казки. Але розповсюдити «Русалку Дністрову» не вдалося: на видання було накладено арешт (поширено всього 250 примірників). Я. Головацький, І. Вагилевич, М. Шашкевич були притягнуті до відповідальності як державні злочинці. На допитах вони гідно захищали українську культуру.