25. Правова система вкл

Джерела права ВКЛ: привілейовані грамоти, міжнародні та міждержавні договори, земські устави, збірники законів. Значним був вплив українського права на законодавчу систему спочатку Литовсько-Руської, а пізніше Польсько-Литовської держави. Право Великого князівства Литовського було послідовно підпорядковане законодавчому закріпленню переваг вищих верств суспільства.

Основним джерелом права став Литовський статут у своїй першій редакції, який захищав права шляхти. Друга редакція Статуту — 1568 року — розширює права дрібної шляхти і одночасно обмежує права селян. Третя редакція — 1589 року — стоїть на сторожі шляхетських прав, зрівняних уже в один стан, і виявляє негацію прав селян. Прав міщанства і духовенства Литовський статут майже не торкається: він є чисто шляхетським кодексом.

Кодифікаційна праця була виконана у великокнязівській канцелярії. Статут затверджений 1529 року і виданий у писаній формі. Проте ця редакція виявилася незадовільною, і через 20 років почали опрацьовувати нову, другу редакцію, яка отримала назву «Волинської», бо волинська шляхта найбільше вимагала нового статуту. Ухвалений він був 1568 року, але не всі розділи отримали санкцію.

Після Люблінської унії виявилося, що ані перша, ані друга редакція не задовольняють потреб адміністративних та судових органів. Тоді спеціальна комісія, яку й організував підканцлер литовський Лев Сапига, підготувала третю редакцію, в якій частково використано і поширено першу. В 1588 році на сеймі цю редакцію було ухвалено і статут надруковано у Вільні в друкарні Мамоничів, а 1589 року Литовський статут набрав обов'язкової сили.

Судова система Великого князівства Литовського була пов’язана з класовим і становим ладом суспільства тогочасної держави. ЇЇ основу визначали такі засади: залежність суду від адміністрації, зрощення з нею, становий принцип побудови судових установ. Загалом судова система була досить розвинутою. Але ця розвиненість служила інтересам шляхти.

Основними законодавчими памятками ВКЛ є:

• Міжнародні і міждержавні договори;

• Привільовані грамоти;

• Земські устави;

• Кодекси законів.

26. Кревська унія: причини та наслідки

Після смерті Людвіка Угорського в 1382 р. залишилися дві дочки: Марія та Ядвіґа. На підставі договору з Казиміром, Марія мала дістати польську корону та об'єднати Польщу з Угорщиною. Проте ні Марія, ні її наречений, Сигизмунд, не знайшли прихильників у Польщі, і пани вимагали якої завгодно із двох сестер, але окремої королеви. Вирішено, що польською королевою буде молодша сестра, Ядвіга, яка й була 1384 року коронована у Кракові й узяла шлюб із австрійським герцогом Вільгельмом. Але цей шлюб не сподобався панам: вони хотіли дати їй чоловіка на свій власний вибір.

Становище Польщі було тяжке: з одного боку їй загрожувала накинута Людвиком унія з Угорщиною, з другого — намагався дістати корону Земовит Мазовецький, готовий силою одружитися з Ядвігою. Малопольські пани почали переговори з Яґайлом і запропонували йому руку Ядвіги. Вільгельма вигнано з Кракова, шлюб Ядвіґи з ним скасовано, а її саму духовенство переконало, що ця жертва потрібна для держави та Католицької Церкви, вона дала свою згоду на шлюб з Яґайлом.

У серпні 1385 року в Креві між Ягайлом і малопольськими панами підписано Кревську угоду, згідно з якою він зобов’язувався: 1) перейти на піддаство самому і перевести своїх братів, бояр і весь народ; 2) ужити всіх можливих заходів, щоб повернути втрачені Польщею та Литвою землі; 3) сплатити Вільгельмові 200 тисяч флоринів за порушений шлюбний договір; 4) повернути Польщі землі, забрані будь-ким; 5) звільнити полонених людей, «на вічні часи» прилучити литовські та руські землі до Корони Польської.

Грамоту підписав Ягайло з братами — Скиргайлом, Корибутом, Вітовтом і Лугвеном. У лютому 1386 року відбулися шлюб та коронування Яґайла, але й після того Яґайла вважали не королем, а лише чоловіком королеви, і по смерті Ядвіґи він одружився з іншою спадкоємницею польської корони, щоб зберегти свої права.

Складніші були взаємини Польщі з Литвою. Кревська угода ліквідувала Велике Литовсько-Руське князівство і зробила його частиною Польщі. Ядвіга зрозуміла Кревську угоду буквально: вона вимагала від Литви грошей, роздавала землі, а Ягайло призначив намісників-поляків до Вільно.