25) Система видатків на соціальне забезпечення, її склад та порядок фінансування

Соціальне забезпечення – це державне фінансове забезпечення тих громадян, які внаслідок певних об’єктивних причин не можуть мати достатніх власних доходів, щоб утримувати себе самостійно, наприклад інваліди від народження, особи похилого віку та інші.

До системи видатків на соціальне забезпечення належать:

• виплата пенсій;

• фінансування:

• дитячих закладів-інтернатів (для дітей з різними відхиленнями у здоров`ї);

• притулків для неповнолітніх;

• програм соціального захисту неповнолітніх;

• будинків-інтернатів для пристарілих та інвалідів;

• молодіжних програм;

• інших закладів і заходів у галузі соціальної політики.

Фінансування закладів соціального забезпечення здійснюється у кошторисному порядку. Суть кошторисного фінансування полягає у виділенні бюджетних асигнувань на основі спеціального розрахункового документа — кошторису. Визначення обсягів фінансування ґрунтується на:

1) показниках, що характеризують кількісні параметри діяльності бюджетної установи (оперативно-сітьові показники);

2) нормативах видатків у розрахунку на певний кількісний показник.

Оперативно-сітьові показники поділяються на дві групи:

а) виробничі показники, які характеризують профільну діяльність даної установи (наприклад, кількість учнів у школі), що, в свою чергу, розмежовуються на:

вихідні — об'єктивно існуючі на даний період;

похідні — визначаються за певними нормами (наприклад, кількість класів у школі залежить від кількості учнів і норми граничної наповнюваності класів);

б) загальні показники, які характеризують будівлю бюджетної установи (наприклад, площа приміщень, кубатура будівлі, санітарно-технічний устрій).

Норми витрат характеризують обсяг витрат на одну розрахункову одиницю.

Залежно від бази розрахунку розрізняють узагальнені та постатейні нормативи. Узагальнені характеризують обсяг витрат з усіх статей на певний виробничий показник, наприклад норми видатків на охорону здоров'я на одного жителя. Постатейні нормативи відображають норми витрат у розрізі окремих статей.

Нормативи поділяються:

1) за методом обчислення:

- розраховані на основі фізіологічних потреб (на харчування, освітлення, опалення тощо);

- розраховані на основі статистичних спостережень;

2) за характером використання —

- обов'язкові (встановлюються органами державної влади та управління);

- факультативні (визначаються галузевими органами чи бюджетними установами).

В основі складання кошторису даних установ лежать показники кількості ліжок та ліжко-днів.

Кількість ліжок характеризує місця в даному закладі. Розрізняють нормативну потребу і фактичну наявність. Нормативна потреба визначається, виходячи з чисельності жителів і показників утриманців таких установ на рік. Фактична наявність характеризує кількість встановлених в даному закладі ліжок.

Кількість ліжко-днів- добуток від множення кількості ліжок на кількість днів функціонування одного ліжка на рік.

31) Пенсійне забезпечення в Україні

Пенсійне забезпечення в Україні – це державна система, яка є головною складовою системи соціального забезпечення населення. Управління фінансами пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний фонд України, а обіг коштів у пенсійній системі відбувається через банківські установи та відділення зв’язку.

Пенсійний фонд є найбільшим цільовим державним фондом фінансових ресурсів, який стосується майже 30 % населення України.

Основними завданнями Пенсійного фонду є:

- збір і акумуляція обов'язкових страхових внесків, призначених для пенсійного забезпечення і виплати допомоги;

- забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій, а також інших витрат, передбачених законодавством;

- участь у фінансуванні державних, регіональних і обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів;

- організація міжнародного співробітництва у сфері пенсійного забезпечення.

Кошти Пенсійного фонду формуються за рахунок таких джерел:

- зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачуються підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності;

- зборів на обов'язкове страхування, що сплачуються фізичними особами;

- спеціальних цільових зборів, що визначаються законодавством України (збори з купівлі валюти, торгівлі ювелірними виробами (крім весільних каблучок), при відчуженні легкових автомобілів тощо);

- інших джерел коштів Державного бюджету;

- добровільних внесків підприємств, організацій і громадян;

- суми фінансових санкцій, стягнених за порушення порядку сплати коштів до Пенсійного фонду;

- інші надходження.

Кошти Пенсійного фонду спрямовуються на:

- виплату державних пенсій та інших соціальних виплат, які згідно з чинним законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду, у тому числі громадянам, які виїхали з України на постійне місце проживання за кордон;

- реалізацію державних, регіональних і обласних програм соціального захисту пенсіонерів;

- створення та функціонування Єдиного державного банку даних про платників обов'язкових страхових внесків до Пенсійного фонду;

- розвиток матеріально-технічної бази органів Пенсійного фонду;

- організацію роз'яснювальної роботи серед населення та здійснення інших заходів відповідно до завдань Пенсійного фонду.

Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду.

Згідно Закону України „Про пенсійне забезпечення” громадяни України мають право на трудові та соціальні пенсії. Право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею. при додержанні певних умов, передбачених цим Законом:

Право на соціальну пенсію мають усі непрацездатні громадяни на умовах, що визначаються цим Законом

В Україні надаються такі види державних трудових пенсій:

- за віком;

- по інвалідності;

- в разі втрати годувальника;

- за вислугу років.

Право на пенсію за віком мають:

- чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;

- жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок:

а) трудового каліцтва або професійного захворювання;

б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Особам, які стали інвалідами внаслідок загального захворювання в період роботи або після її припинення до досягнення 20 років, пенсії призначаються незалежно від стажу роботи.

Пенсії по інвалідності призначаються в таких розмірах:

інвалідам I групи - 70 процентів;

інвалідам II групи - 60 процентів;

інвалідам III групи - 40 процентів заробітку (стаття 64).

Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються:

а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;

б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років;

в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;

г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.

Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку.

Всі ці правила , що стосуються сімей померлих, відповідно поширюються (оскільки не обумовлено інше) і на сім'ї безвісти відсутніх, якщо безвісна відсутність годувальника засвідчена у встановленому порядку.

Сім'ї годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також сім'ї померлого пенсіонера пенсія призначається незалежно від стажу роботи годувальника.

Пенсії в разі втрати годувальника призначаються на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 30 процентів заробітку годувальника , але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних.

На дітей, які втратили обох батьків (круглих сиріт), а також на дітей померлої одинокої матері пенсія на кожну дитину не може бути меншою від двократного розміру соціальної пенсії.

Сім'ям, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків (круглі сироти), пенсія обчислюється із загальної суми заробітку обох батьків.

Пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним а членам сім'ї, які досягли: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років, - довічно.

На всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію, призначається одна спільна пенсія.

На вимогу члена сім'ї його частка пенсії виділяється і виплачується йому окремо.

Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що йде за тим місяцем, в якому надійшла заява про поділ пенсії.

Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Право на пенсію за вислугу років мають:

- окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу;

- робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені;

- водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи;

- механізатори комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах і флотах рибної промисловості;

- працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах;

- робітники і майстри , безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання;

- деякі категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств;

- працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів;

- спортсмени.

Пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку, одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію а вислугу років.