Висновки

Важливим завданням археологічної науки є вивчення городищ слов'яно-руського часу, без чого неможливо розкрити суть тих складних економічних і соціальних процесів, які мали місце в тогочасному суспільстві, тобто напередодні утворення Київської Русі і уже в час її існування. Незважаючи на важливість, пов'язаних з цим періодом проблем, ступінь їх вирішення не зовсім задовільняє ті вимоги, що стоять перед дослідниками сьогодні. В ході аналізу історіографії виявилось, що лише в окремих публікаціях характеристика городищ подається за традиційною схемою : історія досліджень, топографія поселень, характеристика житлових і господарських об'єктів, аналіз рухомого матеріалу. Хоча проблема зародження та функціонування середньовічних городищ на території Західної Волині є ще далека від свого кінцевого вирішення, однак, отримані результати дозволяють виділити два етапи їх існування.

Перші городища на території Західної Волині належать до третьої чверті І тис.н.е. Найбільш раннім укріпленим пунктом було городище у с. Зимно біля м. Володимира Волинського. Час існування цього городища визначається VI – VII ст.. Уже в цей період система укріплень була досить складного і включала такі елементи як штучні перепони, вал із зміцнюючи ми конструкціями, дерев´яну стіну, пов´язану в одну конструктивну цілість з житловими спорудами городища, та нахилений в напільний бік частокіл. Слід зазначити, що у VI – VII ст. зимнівське городище на даній території єдине. Велика кількість виробів із металу, зброї та прикрас, свідчить про те, що поступальний суспільно – економічний розвиток слов´янський племен сприяв виділенню в них знаті. Під твердженням наявності майнового та соціального розшарування є те, що перелічені вище знахідки не притаманні селищу, що знаходиться біля городища, а натомість, на селищі є велика кількість землеробських знарядь.

Згідно соціальної типології городища в с. Зимно було адміністративно – господарським центром. Одночасно, дане укріплення могло виконувати й функції сторожової фотеці. Підставою для такого твердження є велика кількість людських кісток на городищі, очевидно, це остатки його оборонців. По городищу – сторожових фортець належали згадані в роботі, городища в селах Головне, Бабка, Хотомель. Основною їх функцією був захист населення у випадку збройного нападу.

Городища другої половини І тис. н. е. були важливими елементами суспільно – політичної організації східнослов´янського суспільства. У ІХ – Х ст.. землі східних слов´ян були об´єднані в єдиній ранньофеодальній державі Київській Русі.

Проблемою тогочасної верхівки суспільства було поширити своє панування на нові території. А це означало, взяти під свій контроль і городища. Даний процес відбувався двома шляхами. У першому випадку держава поширювала свій вплив на уже існуючі городища. Прикладом цього шляху може служити літописне місто Бужськ. Згідно другого варіанту між центром і місцевою племінною верхівкою тривала боротьба. Київ змушений був створити свої укріплення на нових місцях. Які стали противагою племінним осередкам, наприклад, новий Володимир старому граду Волиню. Тому похід Володимира 981 р. був закономірним етапом у політиці об’єднання східно – слов’янських племен. Після нього споруджуються укріплення дитинця і околиць міст у Сутійську, Белзі, Червені. Велика кількість городищ на території Західної Волині була зумовлена і тим, що це була прикордонна територія. Городища повинні були забезпечувати стабільність державного порядку. Успішне виконання городищами оборонних функцій залежало від природних умов місцевості, де вони розташовувались та їх штучних укріплень, які складались з валів і ровів.

Наявність оборонних споруд спричинило концентрацію біля них населення. В міру зростання його кількості будувались нові штучні укріплення. Це зумовлювало соціально – топографічну двочастинність давньоруського міста: відносно невеликий дитинець і величезне передмістя – посад. Виняток становить Берестя, де укріпленим залишався лише дитинець. Дана ознака та щільність його забудови свідчить про переважання оборонних функцій. Відомі на території Західної Волині і городища - князівські фортеці, наприклад, літописне Всеволож. Вони споруджувались з метою утвердження влади князя на певній території. Соціальна класифікація – це лише один з аспектів, які можна порушувати при вивченні городищ. Воно допомагає встановити загальні закономірності розвитку укріплених поселень.