- •1. Оп як сусп.-економ. Чинник і галузь науки, основні етапи її р-ку.
- •2. Стан оп в Україні та в ін. Країнах.
- •3. Мета, завдання, зміст курсу «ооп», зв’язок з ін. Дисциплінами.
- •4. Основні поняття у галузі охорони праці.
- •5. Основні законодавчі акти про оп.
- •6. Основні положення Закону України «Про оп».
- •7. Окремі положення трудового законодавства.
- •9. Оп інвалідів та неповнолітніх.
- •10. Державні нормативні акти про оп.
- •11. Державне соціальне страхування.
- •12. Відповідальність за порушення законодавства про оп.
- •13. Міжнародне співробітництво у галузі оп.
- •14. Органи держ. Управління оп.
- •15. Сиситема управління оп.
- •16. Служба оп підприємства.
- •17. Комісія з питань оп підприємством.
- •18. Паспортизація та атестація робочих місць.
- •19. Нормативно-правова база навчання з оп.
- •20. Види інструктажів та порядок їх проведення.
- •21. Пропаганда оп.
- •22. Органи держ. Нагляду за оп.
- •23. Громадський контроль за дотриманням законодавства.
- •24. Триступеневий адміністративно-громадський контроль.
- •25. Поняття про виробничий травматизм та проф. Захв.
- •26. Методи аналізу виробничого травматизму.
- •27. Розслідування та облік нещасних випадків.
- •28. Спеціальне розслідування.
- •29. Розслідування проф. Захворювань.
- •30. Причини виробничого травматизму.
- •31. Принципи надання 1 долікарської допомоги.
- •32. Послідовність надання 1 допомоги.
- •33. Надання 1 допомоги при різних видах виробничих уражень.
- •68.Термічні впливи
- •69.Особливі види травм
- •70.Отруєння
- •34. Знаки небезпеки та сигнальні кольори.
- •35. Законодавство в галузі гігієни праці.
- •36. Фізіологічні особливості різних видів діял.
- •37. Гігієнічна класифікація умов праці.
- •38. Мікроклімат виробничих приміщень.
- •39. Забруднення повітря.
- •40. Вентиляція.
- •41. Освітлення виробничих приміщень.
- •42. Шум. Дія на організм л-ни.
- •43. Вібрація.
- •44. Випромінювання.
- •45. Засоби індивід. Захисту.
- •46. Вимоги безпеки щодо організації робочих місць.
- •47. Правила безпеки під час проведення сусп. Корисної праці.
- •48. Електробезпека.
- •49. Основні причини пожеж.
- •50. Теоретичні основи горіння.
- •51. Пожежовибуховість об’єкта.
- •52. Система протипожежного захисту.
- •53. Порядок дій у разі пожежі, евакуація.
- •54. Способи та засоби пожежогасіння.
13. Міжнародне співробітництво у галузі оп.
Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці охоплює наступні основні напрямки:
— вивчення, узагальнення та впровадження світового досвіду з організації' охорони праці, покращення умов та техніки безпеки;
— участь у міжнародних інституціях з соціально-трудових питань та у роботі їх органів;
— одержання консультацій зарубіжних експертів та технічної допомоги у питаннях вдосконалення законодавчої та нормативної бази охорони праці;
— проведення та участь у міжнародних наукових чи науково-практичних конференціях та семінарах;
— підготовка кадрів з охорони праці за кордоном.
Плідне співробітництво налагоджено між Україною та Міжнародною організацією праці — однією з найдавніших міжурядових організацій, яка була створена ще у 1919 році. З 1946 року МОП — спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй. Україна є членом МОП з 1954 року. Із 181 конвенції, що прийняті на цей час МОП, Україна ратифікувала 50, серед яких найважливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини. У МОП діє система контролю за застосуванням в країнах-членах Організації конвенцій і рекомендацій. Кожна держава, член МОП, зобов'язана подавати доповіді про застосування на своїй території ратифікованих нею конвенцій, а також інформації про стан законодавства і практики з питань, що порушуються в окремих, не ратифікованих нею конвенціях. За фінансової підтримки міжнародних інституцій з 1996 року в Україні реалізується проект МОП „Мобілізація підприємств і працівників на запобігання зловживанням шкідливими речовинами в країнах Центральної та Східної Європи".
Налагоджується співробітництво в галузі охорони праці України із Європейським Союзом. Так, в рамках програми Tads почалася робота над проектом „Сприяння у забезпеченні охорони праці в Україні (з метою підвищення рівня ефективності)". Основні напрямки цього проекту включають: удосконалення нормативної бази в галузі охорони праці; створення інформаційного центру агітації та пропаганди з питань охорони праці; відпрацювання механізму економічних розрахунків на підприємстві, спрямованих на створення безпечних і здорових умов праці працюючим.
В рамках Угоди про співробітництво в галузі охорони праці фахівці України разом із фахівцями інших держав СНД проводять спільну роботу щодо удосконалення Системи стандартів безпеки праці, узгодження та розробки нормативної бази в галузі охорони праці для країн СНД.
14. Органи держ. Управління оп.
Державне управління охороною праці в Україні здійснюють:
Кабінет Міністрів України, Державний департамент з нагляду за охороною праці в складі Міністерства праці та соціальної політики України (Держнаглядохоронпраці);
на регіональному рівні — Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації й органи місцевого самоврядування;
на галузевому рівні — міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.
Державне керування охороною праці в Україні здійснюють: - Кабінет Міністрів України. - Державний комітет з нагляду за охороною праці Міністерства праці і соціальної політики України. - Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади. - Місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів. Кабінет Міністрів України є вищим державним органом, що здійснює державне керування охороною праці в країні. Він забезпечує реалізацію державної політики в області охорони праці. При Кабінеті Міністрів створена Національна рада з питань безпеки життєдіяльності населення, що реалізує систему державного керування охороною праці.
Державний комітет з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці) безпосередньо реалізує державну політику з охорони праці та здійснює комплексне керування охороною праці в країні. Рішення Держнаглядохоронпраці є обов'язковими для виконання всіма міністерствами, іншими органами державної влади і підприємствами. Міністерства й центральні органи державної влади проводять єдину науково-технічну політику в області охорони праці, розробляють і реалізують комплексні заходи з поліпшення умов і охорони праці, здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств з охорони праці; організують і контролюють навчання і перевірку знань з питань охорони праці, здійснюють внутрішньогалузевий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі. Для виконання цієї роботи в міністерствах та інших центральних органах державної виконавчої влади створені служби охорони праці.
Місцеві державні адміністрації й Рада народних депутатів проводять роботу з контролю за охороною праці в межах підлеглої території і забезпечують реалізацію державної політики з охорони праці, формують міжгалузеві регіональні програми заходів щодо питань охорони праці, здійснюють контроль за дотриманням нормативних актів про охорону праці. у цих органах створені відповідні структурні підрозділи.
