46. Вимоги безпеки щодо організації робочих місць.

Конструкція робочого місця, його розміри та взаємне розташуванк його елементів повинні відповідати антропометричним, фізіологічним І психофізіологічним характеристикам людини, а також характеру роботі Облаштоване згідно з вимогами стандартів робоче місце забезпечує зруч* положення людини. Це досягається регулюванням положення крісла, висої та кута нахилу підставки для ніг за умови її використання, або висоти І розмірів робочої поверхні. Повинне забезпечуватись виконання трудовк операцій в зонах моторного поля (оптимальної досяжності, легкої досяжнос та досяжності) в залежності від необхідної точності і частоти дій.

Організація робочих місць повинна забезпечувати стійке положена та вільність рухів працівника, безпеку виконання трудових операції виключати або допускати лише в деяких випадках роботу в незручну позиціях, котрі зумовлюють підвищену втомлюваність.

Загальні принципи організації робочого місця:

— на робочому місці не повинно бути нічого зайвого; всі необхідне для роботи предмети повинні знаходитись поряд з працівником, але ь заважати йому;

— ті предмети, котрими користуються частіше, розташовуютье ближче, ніж ті предмети, котрими користуються рідше;

— предмети, котрі беруть лівою рукою, повинні знаходитись зліві а ті предмети, котрі беруть правою рукою, повинні знаходитись справі

— якщо використовують обидві руки, то місце розташуванн пристосувань вибирається з врахуванням зручності захоплювання йог двома руками;

— небезпечніше, з точки зору можливості травмування працівник обладнання повинне розташовуватись вище, ніж менш небезпечні Однак слід враховувати, що важкі предмети під час роботи зручніше 1

легше опускати, ніж піднімати;

— робоче місце не повинне захаращуватися заготовками і готовим деталями;

— організація робочого місця повинна забезпечувати необхід» оглядовість.

— Засоби відображення інформації повинні бути розташовані в зонах інформаційного поля робочого місця з врахуванням частоти та значущості інформації, типу засобів відображення інформації, точності і швидкості спостереження та зчитування.

47. Правила безпеки під час проведення сусп. Корисної праці.

48. Електробезпека.

Електробезпека — це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.

Технічні засоби безпечної експлуатації елек­троустановок при переході напруги на нормально неструмоведучі частини: захисне заземлення, захисне вимикан­ня, занулення.

Захисне заземлення – навмисне електричне зєднання металічних неструмоведучих частин обладнання, які можуть опинитись під напругою або сполучений метал. частина – в землю.

Згідно Правилам улаштування електроустановок при напрузі 380 В и вище перемінного і 440 В и вище постійного струму електроустановки підлягають заземленню у всіх випадках. Крім того, необхідно заземлювати корпуси електроустаткування, встановленого в приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних і в зовнішніх установках з номінальною напругою вище 42 В перемінного струму і 110 В постійного струму, а також установленого у вибухонебезпечних приміщеннях при всіх напругах перемінного і струму. 

Занулення навмисне ел. з'єднання ел. установок з нульовим захистним провідником.

Призначення: захист людини від ураження електрострумом.

Метою занулення є усунення небезпеки ураження людини під час пробою на корпус обладнання однієї фази мережі електричного струму. Ця мета досягається внаслідок швидкого відімкнення максимальним струмовим захистом частини мережі, на якій тра пилося замикання на корпус.

Захисне вимикання може застосовуватись як основний вид захисту, або разом з заземленням і зануленням. Захисне вимикання окремо чи сукупно з іншими засобами захисту захищає при замиканні на землю або корпус обладнання; при появі небезпечних струмів витікання; при переході вищої напруги на сторону нижчої;  автоматично контролює кола захисного заземлення і занулення.