2. Шдцарство одноклітинні тварини, або найпростіші

Загальна характеристика. Виявив одноклітинних тварин голлан­дець Антоні ван Левенгук 1673 р. Це були інфузорії в перцевому настої («інфузум» — настій). Будова єдиної клітини найпростіших звичайно складніша за будову більшості клітин багатоклітинних, але простіша, ніж у багатоклітинних організмах загалом.

Описано близько 40 тис. видів найпростіших, проте можна при­пустити, що багато які види науці ще не відомі.

До найпростіших належать тварини, тіло яких складається із однієї клітини (зрідка — колоніальні). Однак ця клітина — склад­ний організм із властивими йому фізіологічними процесами: обмі­ном речовин, диханням, травленням, виділенням, подразненням, роз­множенням. Травні й видільні вакуолі, джгутики, війки та інші органели забезпечують її нормальну життєдіяльність. Це організми, які водночас перебувають на двох рівнях організації: клітинному й організмовому.

Майже всюди, де існує життя, бувають найпростіші. Серед них є вільноіснуючі й паразитичні. Більшість вільноіснуючих мешкають у воді, але чимало — у вологих місцях суходолу. Паразитичні оселя­ються в інших організмах, живлячись за їх рахунок і завдаючи їм шкоди.

Розмір одноклітинних коливається у межах від 0,05 до 0,15 мм, але бувають винятки. За сприятливих умов найпростіші здатні розмножуватися надзвичайно швидко, поділяючись кожні кілька годин.

Особливості будови одноклітинних тварин та процесів їхньої життєдіяльності (живлення, дихання, виділення, осморегуляція, рух, подразливість, розмноження, інцистування). Клітина (організм) найпростіших має досить складну будову. Певні ділянки її — органели пристосовані до виконання різних функцій, які в багатоклітин­них організмах виконують органи. Одні з них виконують функцію пересування (війки, джгутики, псевдоподії), інші — перетравлення їжі (травні вакуолі), треті — виділення надлишку води і продуктів дисиміляції (пульсівні вакуолі) і т. ін.

Найпримітивніші представники найпростіших (наприклад, аме­би) не мають постійної форми тіла. При пересуванні й захоп­ленні поживи форма їхнього тіла змінюється. При цьому в кож­ному місці їх тіло витягується, утворюючи псевдоніжки, куди повільно перетікає цитоплазма. Ектоплазма переходить в ендо­плазму.

Живлення одноклітинних може відбуватися ендоцитозом у будь-якому місці (амеби), через клітинний рот (інфузорія-туфелька), осмотично (малярійний плазмодій) або міксотрофно (евгле­на зелена на світлі вдається до фотосинтезу, а в темряві — до ендоцитозу). Неперетравлені рештки поживи виводяться або екзоцитозом (саркодові), або через вивідну пору — порошицю (інфу­зорії).

Дихають одноклітинні всією поверхнею тіла. Паразитичні най­простіші є анаеробами. Видільну функцію виконують пульсівні ва­куолі (у саркодових) з привідними канальцями (в інфузорій).

Осморегуляція зумовлюється роботою пульсівних вакуолей або зміною концентрації цитоплазми (морські одноклітинні, у більшості яких пульсівних вакуолей немає).

Рух саркодових забезпечують псевдоніжки, інфузорій — війки, евглени зеленої — джгутики.

Подразливість одноклітинних виявляється у формі різноманіт­них таксисів.

Розмноження нестатеве (мітотичний поділ), деяким одноклітин­ним (інфузорії) властивий статевий процес.

Інцистування — утворення цисти одноклітинними для витри­мування несприятливих умов (циста спокою), розмноження (циста розмноження) та поширення. В деяких паразитичних найпростіших утворення цисти сприяє проникненню в інший організм через зовнішнє середовище.

Існує кілька варіантів класифікації найпростіших. Зоологи ви­користовують переважно такі назви типів цих тварин: Саркодові, Джгутикові (іноді ці два типи об'єднують в один — Саркоджгути-кові), Багатоджгутикові, Споровики, Війчасті.