Динозаври:

1 — бронтозавр; 2 — ігуанодонт; З — диплодок; 4 — трицератопс; 5 — цератозавр; 6 — стегозавр

В юрський період виникли зубасті птахи (археоптерикс). їхніми предками були ящери, що лазили на деревах. З розвитком пір'я із луски їх стрибки з гілки на гілку перетворилися на планеруючий політ.

У наступний період у морях розмножились черепашкові корене­ніжки. З черепашок цих найпростіших утворилися величезні поклади крейди, тому цей період і було названо крейдяним. Водночас у морях панували головоногі молюски й костисті риби. Наприкінці крейдяно­го періоду з'явились справжні теплокровні птахи з чотирикамерним серцем, однією дугою аорти й дуже інтенсивним обміном речовин {ароморфоз — чотирикамерне серце, повне розділення артеріального й венозного кровотоку — теплокровність). Більшість плазунів вимер­ла, вимерли й зубасті птахи, почався розквіт ссавців і птахів.

Наприкінці крейдяного періоду цієї ери зміни клімату — дедалі більша сухість і континентальність — призвели до занепаду флори голонасінних. Із вражаючою швидкістю на Землі поширилися по­критонасінні рослини, які оволоділи всіма середовищами життя й утворили різноманітні життєві форми (див. мал. 2.1): дерева, кущі, а також трави, яких немає серед голонасінних. Успішний розвиток їх був забезпечений надійним захистом зародка, який утворюєть­ся в насінному зачатку, всередині зав'язі квітки і розвивається в насінині всередині плоду (ароморфоз крейди мезозою — утворення квітки і плоду).

Розвиток життя в кайнозойську еру. Основні еволюційні події палеогенового, неогенового та антропогенового періодів. Форму­вання сучасного рослинного і тваринного світу Землі. Ера нового життя — час панування покритонасінних рослин, комах, птахів і ссавців. У кайнозойську еру виділяють три періоди: палеогеновий (нижньотретинний), неогеновий (верхньотретинний) і антропогено­вий. Палеогеновий період характеризувався інтенсивним горотво­ренням. В неогеновий період встановлюється рівномірний теплий клімат. Антропогеновий період супроводжувався неодноразовими змінами потепління і похолодання. Великі зледеніння сталися в середніх широтах Північної півкулі.

У період палеогену кліматичні умови різних ділянок Землі були подібними. В Центральній Європі росли тропічні й субтропічні дерева (пальми), а також банани тощо, в Гренландії — магнолії й лаври. Тваринний світ був дуже різноманітний. Комахи, еволюція яких пов'язана з покритонасінними, адаптувались до різних умов існування і стали панівною групою безхребетних. їх розквіту сприяли хітиновий покрив, наявність крил, трахейний апарат дихання, роз­виток нервової системи і органів чуття. Різні групи пристосувалися до живлення різними кормами, що було пов'язано з різноманітністю будови їхнього ротового апарату.

Ссавці оволоділи всіма середовищами існування. Серед них ви­окремилися комахоїдні, гризуни, копитні, хижаки, ластоногі, кито­подібні. В середині палеогену з'являються напівмавпи й мавпи Нового Світу, а наприкінці періоду — мавпи Старого Світу і предки людиноподібних мавп.

Наприкінці неогену — початку антропогену відбувалися неоднора­зові зледеніння у Північній півкулі, які збіднили і змінили флору й фауну.

У палеогеновий та неогеновий періоди панують покритонасінні, склад флори близький до сучасного, наприкінці періоду з'являють­ся тундра й тайга. Зберігається значна кількість груп, що виникли в крейдяний період. Відбувається широка дивергенція птахів. Бурх­ливо розвиваються комахи. На суші переважають хвостаті й без­хвості амфібії, крокодили, ящірки, змії і черепахи. Поширюються костисті риби, що займають прісні водойми і моря, вимирають голово­ногі молюски, на суші поширюються всі класи хребетних, з'явля­ються примати.

Рослинний світ антропогенового періоду набуває сучасного вигля­ду, формуються існуючі нині угруповання. У цей період виділяють дві епохи — плейстоценову й голоценову (сучасну). Внаслідок знач­ного зледеніння в Північній півкулі вимерли всі копитні та багато інших груп. На Австралійському континенті виникли першозвірі. Вимерли африканські австралопітеки, а в Східній Африці від не­відомих предків виникла Людина прямохідна, яка застосовувала деякі знаряддя праці, користувалася вогнем. Згодом цей вид розсе­лився до Азії й, очевидно, дав початок Людині розумній.

У голоцені розпочалася активна господарська діяльність людини: полювання, рільництво, скотарство неандертальців (зникли близько 30 тис. років тому) та кроманьйонців. Діяльність людини стала провідним сучасним фактором еволюції. Місце стабільних екоси­стем з високою видовою різноманітністю займають лісові насаджен­ня та агроценози з незначною кількістю видів. Це призводить до неспряженої еволюції екологічно пластичних видів — фітофагів, які стають шкідниками культурних рослин, а також різних бур'я­нів. Збільшення популяцій свійських тварин і самої людини сти­мулює еволюцію пов'язаних з ними паразитичних, кровосисних і синантропних видів. Така діяльність призводить до дестабілізації біосфери та її кризи з непередбаченими наслідками, безумовно, ка­тастрофічними для сучасних біот, включаючи й антропогенізовані промислові та сільськогосподарські ландшафти. Зменшення видо­вого різноманіття спричинене як наслідками господарської діяль­ності людини, так і прямим винищенням нею господарсько цінних видів — один із факторів дестабілізації біогеоценозів та їхнього розпаду. Вважають, що за останні 2—3 тис. років внаслідок дії антро­погенного фактора зникли сотні тисяч видів, більшість із яких так і не була відкрита науковцями.

Годинник біологічного часу