Рівень безробіття населення (за методологією моп) за регіонами у 2012 році

(за матеріалами вибіркового обстеження населення з питань економічної активності)

(у % до економічно активного населення відповідного віку)

	Січень–березень		Січень–червень		Січень–вересень		Січень–грудень
	всього, у віці 15-70 років	з них працездатного віку	всього, у віці 15-70 років	з них працездатного віку	всього, у віці 15-70 років	з них працездатного віку	всього, у віці 15-70 років	з них працездатного віку
Україна	8,4	9,1	7,8	8,4
Автономна Республіка Крим	6,7	7,1	6,2	6,6
Вінницька	9,7	10,7	8,9	9,9
Волинська	9,2	10,0	8,5	9,2
Дніпропетровська	7,4	7,8	6,8	7,2
Донецька	9,0	9,6	8,4	9,0
Житомирська	10,1	11,2	9,7	10,7
Закарпатська	9,7	10,2	8,3	8,7
Запорізька	7,5	8,0	6,9	7,4
Івано-Франківська	9,1	9,6	7,9	8,3
Київська	7,8	8,3	6,9	7,3
Кіровоградська	9,4	10,2	9,1	9,9
Луганська	7,7	8,4	6,6	7,2
Львівська	8,3	8,9	7,5	8,0
Миколаївська	9,0	9,5	8,1	8,7
Одеська	6,5	6,9	6,1	6,5
Полтавська	9,4	9,9	8,8	9,3
Рівненська	10,5	11,5	10,1	11,2
Сумська	9,2	10,2	8,8	9,8
Тернопільська	10,6	11,6	10,1	11,0
Харківська	7,8	8,2	7,2	7,6
Херсонська	9,3	9,9	8,7	9,3
Хмельницька	9,5	10,5	8,7	9,5
Черкаська	10,1	10,6	9,4	10,0
Чернівецька	8,7	10,3	8,2	9,6
Чернігівська	10,6	11,9	10,1	11,3
м.Київ	6,1	6,6	5,8	6,3
м.Севастополь	6,4	7,2	6,0	6,7

Аналізуючи статистичні дані за 2012 рік, можна впевнено говорити про те, що в період з січня по червень місяць, кількість безробітних знизилась. Проте, порівнюючи ці дані з даними інших регіонів України, можна відмітити те, що у АРК рівень безробіття нижчий хіба що від таких областей, як: Дніпропетровська, Донецька, Львівська, Луганська, Запорізька, Вінницька, Полтавська, Одеська, Харківська та м. Київ.

У таблиці, наведеній нижче, можна прослідкувати зміни в рівні економічної активності населення з 2000-2012 рр, що свідчать про значне його зниження в цей період. Це зниження, на мою думку, є сигналом до того, щоб максимально швидко почати вирішувати проблеми повязані з цим.

Економічно активне населення у віці 15–70 років з 2000-2012 рр.

Автономна Республіка Крим	2000		2005		2007
	тис. осіб	% до населення	тис. осіб	% до населення	тис. осіб	% до населення
	989,8	61,2	958,7	62,2	960,4	62,5
	2008		2009		2012
	964,4	63,2	972,2	64,4	969	65,9

Розділ 3. Пропозиції щодо підвищення рівня економічно активного населення в Автономній Республіці Крим та зниження рівня безробіття.

В період переходу до ринкової економіки в Україні трансформаційні процеси супроводжуються загостренням ряду проблем і, зокрема, проблеми безробіття, посиленням напруженості на регіональних ринках праці, збільшенням чисельності трудових мігрантів, недосконалістю регулювання попиту і пропозиції робочої сили з боку держави та механізмів соціального захисту вивільнених працівників і все це призводить до зниження рівня економічної активності населення.

Збереження, розвиток трудового потенціалу, та відповідно покращення економічної активності населення в Україні, передбачається забезпечити шляхом:

• створенням необхідної кількості трудових місць, в регіонах, де це необхідно;

• поліпшення демографічних характеристик трудового потенціалу;

• нарощення освітньо-кваліфікаційного потенціалу

• створення умов для безперервної освіти;

• удосконалення системи оплати та нормування праці;

• стабілізації зайнятості населення в умовах фінансової кризи;

• удосконалення трудового законодавства;

• підвищення ролі соціального діалогу у формуванні державної політики та забезпечення реалізації принципів рівноправності його учасників.

Проте, головною проблемою все ж таки є – безробіття.

Основні напрями політики боротьби з безробіттям:

• оптимізація зайнятості;

• розвиток підприємництва;

• сприяння посиленню здатності працівників до адаптації;

• забезпечення рівних можливостей на ринку праці.

На перший план слід висувати активні програми політики зайнятості (професійна підготовка, дотації підприємцям, що зобов’язуються підтримувати певний рівень зайнятості, фінансова допомога безробітним, бажаючим відкритим власну справу, створення робочих місць для молоді і т. ін.). Навпаки, пасивні програми, що включають заходи соціального захисту (допомога по безробіттю, програми дострокового виходу на пенсію і т. ін.)‚ слід переглянути у бік їх “посилення”. Ці перетворення допоможуть усунути протиріччя між потребою ринку праці в гнучкій робочій силі і моделлю структури зайнятості, що склалася.

Першочерговими завданнями при формуванні ефективної політики регулювання зайнятості і безробіття є розробка і реалізація комплексу заходів, в першу чергу, в соціально-трудовій сфері, які дозволять підвищити дієвість механізму регулювання цих процесів в Автономній Республіці Крим та й в Україні загалом. Слід посилити увагу щодо оновлення  та підвищення технічного рівня робочих місць, зокрема, для того, щоб кожне з них забезпечувало зайнятому принаймні прожитковий мінімум і подальше зростання заробітної плати (з врахуванням інфляції).  Це дозволятиме приводити заробітну плату у відповідність з продуктивністю праці, запобігати диференціації у її оплаті (з подальшим розшаруванням суспільства за рівнем життя, ліквідувати фіктивні робочі місця, зменшити приховане безробіття.

Якщо дотримуватись всіх вище перерахованих принципів то результатом підвищення трудової активності буде:

• збільшення інтенсивності пошуку роботи

• переміщення трудових ресурсів

• перекваліфікація

• активізуються реакції трудових ресурсів на зміну попиту на ринку праці;

• підвищення продуктивності праці

• збільшення економічної ефективності діяльності підприємств.