23. Загальні основи управління змінами визначення рівня та послідовностей стратегічними змінами.

У впровадження страт.змін.є такі лише реакції:

-заперечення;

-опір змінам;

-дослідження;

-прийняття;

Опір змінам – це явище, що проявл.у формі непередбач.відстрочок протидій , що тягнуть за собою додаткові витрати при реаліз. СТ.

Існує 3 типи опору змінам:

1-опір окремої особи-поясн.побоюванням втратити статус, авторитет, посаду.

2-опір групи. Його сила залежить від характеру та масштабів загрози владі, ступення її впливу та рішення, порушення групових цінностей та норм.

3-опір системи. Поясн.схильністю системидо відносн.рівноваги. Опір залежить від різниці між наявними та необх.потенц.п-ва.

24. Перетворення організації – це є організаційне перепроектування архітектури підприємства, що здійснюється за 4 напрямками:

І – рефреалинг – зрушення в уявленні підприємства відносно того чим воно є зараз, та чого можна досягти.

Завдання:

1. досягнення мобілізації (процесс накопичення Розум.енегргії, що необхідна дя процессу перетворення)

2. розробка бачення перспективи

3. побудова системи показників цілей та дій щодо досягнення.

ІІ – реструктуризація-дозволяє підприємству досягти такого рівня ефект., що забезпеч його конкурентоспроможності. В результаті п-во відповідає оточуючому середовищу.

Завдання:

1. здійсненя системного фінансового аналізу;

2. перепректування виробничих процесів та вироблення інфрвструктури.

ІІІ- 0живлення-збудження росту підприємства через встановлення звязку з зовнішеім середовищем.

Завдання:

1. дослідження потреб ринку

2. розробка нових видівбізнесу

3. оживлення технологій.

IV- Оновлення-повязане із забезпеченням прац.новими навиками та уміннями, що дозв.комп.регенеруватись.

Завдання:

1. розробка системи винагород

2. організ.індив.навики

3. роієнтація підприємства на навчання для адаптації до звнішнього середовища.

25. Зазначення та характеристика стратег.Плану підприємства.

Система стратегвчного планування базується на системі планування, які допомагають перетворити цілі та стратегії в реальні досягнення. Існує багато визначень стратегічного плану, кожне з яких допомагає розрізнити його особливості.

Стратег.план – це:

1)формальний інструмент урахування та подолання невизначеності у внутрішньому середовищі, що забезпечує стандарт наступної сходинки в діяльності під-ва.

2)відображення гіпотез про справи на ринку, поведінку конкурентів, роз-к (занепад)фінансової активності взагалі.

3)уявлення керівника про майбутній стан обєкта упр.та шляхи досягненняя цього стану, закріплених в докуменах певної форми.

4)іеструмент реалізації концепції цілеспрямування поведінки, що дає змогу повязувати в єдине процес дій різних зацікавлених груп та осіб.

Стратегічний план має бути:

1-інструментом встан.документ.оформлення та впровадж. «стратегічного набору» п-ва

2-визниченим за термінами, зорієнтованим у майбутнє.

3-визначеним за витратами.

4-гнучким, що реагує на зміни в середовищі.

5-легким для сприйняття.

6-легким для пояснення та можливим для виконання.

Стратегічний план має кілька «зрізів»:

- часовий – передбачає існування довгострокових планів проектів та програм. Інструм.для виконання стратег.планів є середньо- та короткостр.плани на бюджет.

- функціональний – визначає напрямки та темпи роз-ку окремих функц.підсистем п-ва.

- ресурсний – визначає потреби і можливості забузпечення окремими видами ресурсів певних викон.для реалізації стратег.дій.

- виконавчий – визначає коло залучених до вик.стратег.заходів ланок і окремих викон., що дає змогу побудувати адресну систему стимулювання.

Основою б-я стр.пл.є продукт.-тов.страт., тому можна видалити плаи залучення нових споживачів і підтрим.контактів з наявними споживачами. На цій основі формується плани розподілу та реклами, товарообігу рху та реалізації готової продукції. У свою чергу ці плани є основою планів дох., приб.тощо.