15. Модель стратегічного процесу управління.

Аналіз середовища: зовнішнє, внутрішнє.

Формування стратегії, реалізація стратегії, оцінювання, контроль.

Місія → цілі → стратегії → політики → програми → бюджети → процедури → звітність і контроль.

Політики є перехідним етапом від формулювання до реалізації стратегій. Вони визначають загальні правила або нормативи, які є обов’язковими для успішного впровадження сформульованих стратегій.

Програми мають конкретизувати заходи щодо впровадження сформульованих стратегій.

Бюджети розробляються по кожній програмі.

Процедури деталізують заходи по виконанню кожної програми.

Тема 5: соціальна відповідальність і етика стратегічного управління

16.Взаємодія бізнесу і суспільства.

В короткому періоді суспільство здійснює вплив на прийняття рішень підприємцями через зацікавлені групи в середовищі. У довгому періоді підприємці здійснюють зворотній вплив на ці групи. Наприклад, якщо виробничі потужності з метою скорочення витрат на оплату праці переносяться із розвинутих країн в менш розвинуті, це збільшує рівень безробіття серед місцевих робітників скорочується членство у профспілках, змінюється торгівельний баланс країни, виникають економічні проблеми в тих місцевостях, які отримували податки від підприємств, що закрилися.

17.Етика в бізнесі.

Для вивчення етичної поведінки в бізнесі використовується доктрина морального релятивізму, яка базується на тому, що мораль відноситься до персональних соціальних або культурних норм. В різні періоди підприємці використовують один з чотирьох видів релятивізму: 1) наївний(вважається, що всі моральні вчинки особиста справа, люди інтерпретують ситуацію і діють на основі своїх власних моральних цінностей); 2) рольовий(людина має діяти відповідно не до власних моральних принципів, а так як вимагає роль, посада – в інтересах підприємства); 3) соціальної групи(вважають, що моральна поведінка – це слідування загально прийнятій практиці); 4) культурний(мораль різна в різних культурах, в суспільствах і місцевостях, тому слід розуміти і сприймати поведінку своїх партнерів в інших країнах, не обов’язково схвалювати їх).

Підходи до етичної поведінки: 1) утилітарний(слід робити бізнес найбільш корисно для суспільства і з найменшими витратами для бізнесу); 2) персональних прав(в усіх рішеннях слід враховувати права людини); 3)по справедливості(передбачає справедливий розподіл, рівність, слідування справедливому розподілу і рівності).

18. Концепція корпоративного етосу.

Етос – відмітний характер, природа особистості, характерний дух, моральність, провідні переконання особи, групи або інституту.

Етос – пошук шляху як "нести себе" у громаді, у спосіб достатньо відмітний, який дозволяє іншим визначити тебе як члена громади, а також сприймати тебе як відмітну особистість, яка залишає по собі враження і запам’ятовується.

Побудова стратегії на основі етосу передбачає фокусування на таких запитаннях:1) хто ми є; 2) якби підприємство було людиною на кого вона була б схожа(ця людина); 3) яким чином або чому підприємство відрізняється від конкурентів; 4) в конкретних обставинах як підприємство має діяти відповідно до свого характеру, особистості або відмітного духу.

Шляхи формування етосу підприємства: 1) традиції та гармонія; 2) повчальні історії; 3) як прац. робили або роблять; 4) дії під час кризи в минулому; 5) історичні зв’язки з іншими підприємствами; 6) погляд на те, чого працівники очікують самі від себе; 7) як працівники усвідомлюють підприємство на відміну від інших.

Елементи етосу(4): 1) матеріальна основа навколо якої все відбувається, основний бізнес або ресурси і підходи щодо їхнього використання або обмеж.; 2) владні відносини або правила, яким слідують; 3) підходи до самопізнання, які включають: важливі взаємозв'язки в оточенні підприємства; реакції яких зацікавлених груп є важливими; які дослідження дозволяють підприємству пізнати себе і як воно виглядає очима інших; 4) погляд зі сторони – усвідомлення підприємства як такого, що відрізняється від інших.