Тема 11. Учасники процесу впровадження стратегічних змін

31. Визначення агентів стратегічних змін

Агентами стратегічних змін виступають:

• керівник підприємства зокрема та рада директорів взагалі;

• менеджери всіх рівнів управління.

Керівник, що займається координацією процесу стратегічних змін, повинен вміти:

• творчо розв'язувати слабоструктуровані проблеми, тобто володіти ефективними методами прийняття рішень;

• аналізувати зовнішнє та внутрішнє середовище підприємства;

• передбачати можливі варіанти розвитку подій;

• розробляти, аналізувати та забезпечувати здійснення стратегій;

• проектувати та використовувати гнучкі ОСУ, тобто мати організаційні навички;

• адекватно реагувати на обставини та освоюватися в невизначеній ситуації тощо.

Ключові ролі керівника:

1. Є тим, хто встановлює пріоритети;

2. Є інтегратором;

3. Є тим, хто приймає рішення.

Керівник несе відповідальність за:

1. мету (забезпечення успішного довгострокового існування підприємства);

2. основні завдання (формування бачення того, яким має бути підприємство та як цього досягти; розвиток потенціалу для осягнення цього бачення; гарантія здійснення необхідних дій для досягнення мети);

3. за основні поточні завдання (встановлення та коригування стратегічних цілей та стратегій; підтримка комунікацій; розпорядження ресурсами; організація поточної діяльності).

Варто зазначити, що неабияке значення для забезпечення ус­піху підприємства мають особисті якості керівника.

Особисті якості керівника-стратега:

• схильність до ризику, швидка реакція;

• перспективність, свобода мислення, схильність до творчості; «твердість характеру та вміння доводити діло до кінця, тобто цілеспрямованість;

• уміння знаходити підтримку в людей, формувати власний авторитет;

• схильність до навчання;

• лідерські якості, харизма;

• чесність і чистота намірів;

• комунікаційні якості тощо.

Кожен керівник, щоб ефективно впливати на підлеглих, має формувати в собі якості лідера. Основні характеристики лідера:

• «наявність «мрії», що слугує для них та їхніх підлеглих міст­ком з теперішнього у майбутнє;

• комунікабельність, вміння висловити свою мрію так, щоб підлеглі стали натхненні нею, брали участь в «управлінні здійсненням мрії»;

• вміння створити атмосферу довіри, котра «як клеєм пов'яже тих, хто вказуватиме шлях на тих, хто йтиме за ними»;

• самоконтроль, вміння управляти собою і ніколи не погоджуватися з тими, хто говоритиме, що все втрачено.

Г. Мінцберг визначає 10 взаємопов'язаних ролей вищих керівників, важливість кожної з яких може бути першочерговою в різні періоди часу:

1). Голова – юридичний і символічний представник підприємства.

2). Лідер, який дає бачення майбутнього, мотивує і спрямовує підлеглих.

3). Представницька функція.

4). Моніторинг інформації.

5). Розподіл робіт і доведення інформації.

6). Оратор.

7). Підприємець – шукає шляхи покращення діяльності підприємства.

8). Прийняття критичних рішень в кризових ситуаціях.

9). Розміщення ресурсів.

10). Ведення переговорів.

Навички успішних стратегічних управляючих:

1) гарно інформовані завдяки багатьом джерелам інформації;

2) концентрують час і енергію на невеликій кількості важливих питань;

3) визначають і маневрують по «коридорах» порівняної байдужості;

4) дають підприємству розуміння напрямку руху за допомогою гнучких цілей;

5) бачать взаємозв'язки і можливості серед поточних проблем і рішень.

Функції ради директорів у стратегічному управлінні

1. Визначення місії і стратегічних цілей підприємства;

2. Пошук, навчання і затвердження виконавчого директора і вищого керівництва;

3. Контроль вищого керівництва;

4. Перегляд і затвердження напрямків використання ресурсів;

5. Забезпечення дотримання інтересів акціонерів.