6.5. Факторинг

Досить часто підприємства вдаються до використання так званих субститутів кредиту. Одним з таких субститутів є факто­ринг, який можна трактувати як спосіб короткострокового фінан­сування діяльності підприємства. За визначенням, факторинг — це продаж дебіторської заборгованості на користь фінансового посередника (факторингової компанії чи банку). Зміст операції факторингу зводиться до переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору (фактору) з попе­редньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору. На основі договору про проведення розра­хункових операцій через факторинг банк, наприклад, може при­дбати у підприємства-продавця право вимоги за поставлені това­ри та надані послуги, строки сплати за які минули (прострочена дебіторська заборгованість) або по поточних розрахунках. До найважливіших функцій факторингу належать: • функція фінансування та кредитування: підприємства усту­пають право на одержання грошових засобів згідно з платіжними документами на поставлену продукцію в обмін на негайне одер-

289

жання основної суми дебіторської заборгованості (за вирахуван­ням комісійної винагороди факторинговій фірмі);

* функція покриття ризику {Йеікгесіеге): ризик неповернення кредиторської заборгованості переходить до фактора;

• функція управління дебіторською заборгованістю: вся робота зі стягнення заборгованості переходить до компетенції фактора.

Розмір винагороди по факторингових операціях залежить від ризиковості операції, діючої процентної ставки та строків на­стання платежу. Перед укладанням угоди фактор перевіряє кре­дитоспроможність боржника. За відсутності прямих фінансових відносин між боржником та фактором оцінка кредитоспромож­ності здійснюється з використання непрямої інформації, а також інформації, наданої кредитними інститутами, які обслуговують боржника.

Законодавство зобов'язує кредитора повідомити боржника про поступку вимоги і при цьому не вимагає надання останньому угоди між початковим кредитором і фактором про поступку ви­моги. Проте, якщо новий кредитор звертається з претензією і по­зовом до боржника, він повинен надати докази того, що саме йо­му першопочатковий кредитор уступив вимогу. Таким доказом є письмова угода між ним і початковим кредитором про поступку вимоги.

Тести і задачі

Тести

Тест 1. На які цілі може використовуватися банківський кредит?

1. Покриття збитків від господарської діяльності.

2. Реалізація інвестиційного проекту.

3. Збільшення статутного капіталу підприємства.

4. Фінансування придбання сировини.

5. Для виплати заробітної плати персоналу.

Тест 2. Позичковий капітал підприємств може формуватися за рахунок таких джерел...

1. банківські (фінансові) кредити;

2. кошти, залучені в результаті емісії облігацій;

3. кошти, залучені в результаті емісії акцій;

4. кошти, отримані в результаті рефінансування дебіторської забор­ гованості;

5. комерційні позички.

290

Тест 3. Фінансові кредити можуть надаватися підприємству...

1. банками;

2. постачальниками;

3. небанківськими фінансовими установами;

4. податковими органами;

5. у разі емісії привілейованих облігацій.

Тест 4. Якісні критерії кредитоспроможності підприємств оці­нюють на основі...

1. аналізу ситуації підприємства на ринку;

2. оцінки ефективності менеджменту;

3. аналізу фінансового стану;

4. оцінки кредитного забезпечення;

5. прогнозування СазЬ-пош.

Тест 5. Які з наведених висловлювань, що характеризують потен­ційну платоспроможність позичальника, правильні?

1. Головним показником потенційної платоспроможності є показ­ ник абсолютної ліквідності.

2. Коефіцієнт покриття характеризує спроможність підприємства негайно погасити свої поточні борги.

3. Показник робочого капіталу повинен бути завжди від'ємним.

4. Критерієм оцінки потенційної платоспроможності позичальника може бути прогнозний показник СазЬ-пош.

5. Коефіцієнт покриття необоротних активів довгостроковим капі­ талом показує рівень дотримання фінансової рівноваги підприємства у коротко- і довгостроковому періоді.

Тест 6. Предметом іпотеки можуть бути... 1) земельна ділянка; 2)транспортні засоби;

3. цілісний майновий комплекс підприємства;

4. структурний підрозділ підприємства;

5. обладнання виробничого призначення.

Тест 7. До основних характеристик облігацій з нульовим купоном належать...

1. відсутність поточних процентних платежів;

2. облігації розміщуються з дизажіо (дисконтом);

3. облігації розміщуються з премією;

4. погашення здійснюється за номінальною вартістю;

5. погашення здійснюється за курсом емісії.

Тест 8. Зниження вартості конвертованих облігацій може бути наслідком таких операцій:

1. позапланові емісії акцій за низьким курсом;

2. емісія облігацій з нульовим купоном;

291

3. спрямування прибутку на поповнення резервів;

4. збільшення статутного капіталу за рахунок реінвестицій;

5)надзвичайно високі дивідендні виплати протягом строку обігу конвертованих облігацій.

Тест 9. Варант — це різновид...

1. векселів;

2. опціонів;

3. облігацій;

4. привілейованих акцій;

5. факторингу.

Тест 10. Комерційний кредит — це...

1. кредит, який може надаватися у товарній формі;

2. форма фінансового кредиту;

1. кредит, який виникає в результаті одержаних авансів у рахунок наступних поставок продукції;

3. кредит, що може надаватися лише під заставу векселів;

4. кредитні відносини, які можуть оформлятися векселем.

Задачі

Задача 1

Емісія облігацій підприємств характеризується такими парамет­рами:

курс емісії облігацій — 85 %;

курс погашення облігацій — 100 %;

номінальна процентна ставка — 10 %;

період обігу облігацій — 10 років.

Розрахувати ефективну ставку процента, якщо: а) погашення облі­гацій здійснюватиметься в кінці періоду їх обігу; б) погашення обліга­цій здійснюватиметься щорічно рівними частинами.

РОЗДІЛ 8 ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ¹

Сутність та види фінансових інвестицій підприємств. Цілі та об'єкти фінансового інвестування. Довгострокові фінансові інвес­тиції. Поточні фінансові вкладення. Фінансові інвестиції в асоційовані, дочірні та спільні підприємства. Вкладення в боргові фінансові ін­струменти.

Оцінка доцільності фінансових інвестицій. Оцінка доцільності вкладень в інвестиції з фіксованою ставкою дохідності. Моделі та методи оцінки вартості фінансових інструментів. Динамічні та статичні методи оцінки. Метод дисконтування. Метод внутрі­шньої норми прибутковості (ІКН).

Оцінка доцільності вкладень у корпоративні права. Зміст фун­даментального аналізу акцій. Показники, які використовуються у процесі фундаментального аналізу. Технічний аналіз акцій.

Методи оцінки фінансових інвестицій при відображенні їх у фі­нансовій звітності. Справедлива вартість фінансових інвестицій. Застосування методу ефективної ставки процента при оцінці фі­нансових інвестицій. Оцінка фінансових інвестицій в асоційовані та дочірні підприємства за методом участі в капіталі.

Приймаючи рішення щодо вкладання коштів у той чи інший об'єкт інвестицій, потенційні інвестори повинні визначитися з такими основними питаннями:

1. цілі інвестування;

2. сума коштів, яку вони можуть інвестувати;

3. строки, на які кошти можуть бути заморожені в інвестицій­ ні вкладення;

4. собівартість окремого об'єкта інвестицій;

5. сума доходів (процентів, дивідендів), на яку вони можуть розраховувати, вклавши кошти в об'єкт інвестицій;

6. можливі вигоди та доходи від альтернативного використан­ ня капіталу;

7. ризики, пов'язані з інвестуванням;

8. ліквідність фінансових інвестицій, тобто швидкість і спро­ можність їх трансформації у грошові кошти.

Інвестиції здебільшого класифікуються за такими ознаками:

• об'єктами вкладення (фінансові та реальні);

• строками інвестування (короткострокові, довгострокові);

• характером участі в інвестиційному процесі (прямі, непрямі).