5.8. Оподаткування дивідендів

Обрана підприємством дивідендна політика має узгоджувати­ся з податковим законодавством. Основні питання, які повинні з'ясувати фінансові служби в контексті виплати дивідендів та оподаткування, стосуються порядку оподаткування нерозподіле­ного прибутку (на рівні підприємства), розподіленого прибутку (на рівні одержувачів дивідендів) та нарахувань на дивіденди.

Згідно із законодавством України підприємство, яке виплачує дивіденди своїм акціонерам (власникам), нараховує та утримує податок на дивіденди в розмірі ЗО % нарахованої суми виплат за рахунок таких виплат, незалежно від того, чи є емітент платни­ком податку на прибуток. Отже, ставка оподаткування розподі­леного прибутку (як і нерозподіленого) становить ЗО %, безпосе­реднім платником податку на дивіденди є суб'єкт підприємни­цької діяльності — емітент корпоративних прав; об'єкт оподат­кування — сума дивідендів; строк сплати — до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Важливим є те, що емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму внесеного до бюдже-

225

ту податку на дивіденди. Якщо сума сплаченого податку на диві­денди перевищує суму податкових зобов'язань підприємства-емітента за податком на прибуток звітного періоду, різниця пере­носиться на зменшення зобов'язань за податком на прибуток та­кого підприємства у майбутніх податкових періодах.

За прийняття рішення про спрямування чистого прибутку на збільшення статутного капіталу та виплату дивідендів у формі корпоративних прав (акцій, часток, паїв), податок на дивіденди не застосовується за умови, що така виплата жодним чином не змінює пропорцій участі власників у статутному капіталі підпри-ємства-емітента. При цьому слід враховувати, що держава у будь-якому разі отримує всю суму податку. В останньому випад­ку не сплачується податок на дивіденди, однак на всю суму опо­датковуваного прибутку нараховується податок на прибуток.

Якщо одержувачем дивідендів є юридична особа, то цей вид доходів не включається до складу валового доходу такого під­приємства для цілей оподаткування за умови, що з дивідендів утримано податок на рівні емітента корпоративних прав. Анало­гічний порядок встановлений для одержувачів дивідендів — фі­зичних осіб: до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами, не включаються суми дивідендів, що були оподат­ковані під час їх виплати.

Дивіденди, що виплачуються в грошовій формі або у формі цінних паперів (корпоративних прав), не оподатковуються також податком на додану вартість.

На суми виплачених дивідендів не нараховуються збори на: обов'язкове пенсійне страхування; обов'язкове соціальне страху­вання (в т. ч. на випадок безробіття) тощо, оскільки дивіденди не є платежем у рамках оплати праці.

5.8.1. Оподаткування дивідендів, які отримують нерезиденти

Порядок, за яким емітент корпоративних прав здійснює ви­плати дивідендів нерезиденту пропорційно його частці в статут­ному капіталі, має свої особливості. На нерезидентів не поши­рюються положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо оподаткування дивідендів. Ставку податку на доходи нерезидентів, отримані у вигляді дивідендів, установлено в розмірі 15%. Такий порядок поширюється на юридичних осіб і суб'єктів господарської діяльності, що не ма­ють статусу юридичної особи з місцезнаходженням за межами

226

України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Загальними принципами міжнародного права та внутрішнім законодавством України передбачено, що у разі, коли нормами міжнародних договорів установлено інші правила, ніж ті, що міс­тяться в національному законодавстві, застосовуються правила міжнародних договорів. Розглянемо положення окремих міжна­родних договорів про уникнення подвійного оподаткування, які стосуються оподаткування дивідендів.

Так, згідно з Угодою про уникнення подвійного оподаткуван­ня з Російською Федерацією податок на дивіденди не повинен перевищувати 5 % загальної суми дивідендів, якщо резидент дру­гої Договірної Держави (Росії) зробив внесок до його акціонерно­го капіталу (статутного фонду) в розмірі не менше ніж 50 тис. дол. США або еквівалентній сумі в національних валютах дого­вірних держав, та 15 % від загальної суми дивідендів у всіх ін­ших випадках.

У конвенціях з Естонською Республікою, Латвійською Рес­публікою та Литовською Республікою міститься положення про те, що податок не повинен перевищувати 5 % загальної суми дивідендів, якщо право на дивіденди фактично має компанія (на відміну від товариства) і вона є власником принаймні 25 % капі­талу компанії, яка виплачує дивіденди. В усіх інших випадках за­стосовується ставка 15 %. Така сама норма міститься і в догово­рах з Польщею, Болгарією, Угорщиною, Македонією, Норве­гією і Данією.

Згідно з Конвенцією між Урядом України і Урядом Сполуче­ного Королівства Великобританії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і приріст вартості майна передбачено, що у разі, коли право на дивіденди має компанія, яка контролює, прямо або опосередковано, принаймні 20 % капі­талу з правом голосу компанії, що виплачує дивіденди, Сполуче­не Королівство, або принаймні 20 % статутного капіталу (Украї­на), податок не повинен перевищувати 5 % від загальної суми дивідендів, а в усіх інших випадках — 10 %. Таке саме положен­ня є і в договорі з Китайською Народною Республікою.

Відповідно до Угоди між Україною і Федеративною Респуб­лікою Німеччини про уникнення подвійного оподаткування сто­совно податків на дохід і майно дивіденди, що сплачуються ком­панією, яка є резидентом однієї держави, резиденту другої, можуть оподатковуватись у цій другій державі. Такі дивіденди

227

можуть також оподатковуватись у країні, резидентом якої є ком­панія, що сплачує дивіденди. Якщо одержувач фактично має пра­во на дивіденди, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

а) 5 % валової суми дивідендів, якщо право на дивіденди фактич­ но має компанія (на відміну від товариства), і ця компанія є власни­ ком принаймні 20 % капіталу компанії, яка сплачує дивіденди;

б) 10 % валової суми дивідендів в усіх інших випадках. Зазначений порядок не стосується оподаткування компанії

щодо прибутку, з якого виплачуються дивіденди.

У Протоколі, що підписаний разом з Угодою і є її складовою, міститься положення, за яким оподаткування дивідендів може здійснюватись за національним законодавством країни, резиден­том якої є компанія, що виплачує дивіденди, якщо ці дивіденди отримують за права на участь у прибутку за умови, що вони від­німаються при визначенні прибутку боржника з такого доходу.

Конвенція між Україною і Канадою про уникнення подвійно­го оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходів і майна визначає, що податок, який справляєть­ся з доходів у вигляді дивідендів, не повинен перевищувати 5 % від загальної суми дивідендів, якщо право на ці дивіденди факти­чно має компанія, яка контролює, прямо або опосередковано, принаймні 20 % статутного капіталу компанії, що виплачує диві­денди (Україна). В усіх інших випадках має застосовуватись ста­вка в розмірі 15 %.

Ставки податку, що справляється з дивідендів відповідно до Конвенції між Україною і Королівством Нідерланди про уник­нення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, коливаються в ме­жах від 0 до 15 %. Дивіденди звільняються від оподаткування у випадках:

• коли компанія, яка володіє прямо щонайменше 50 % капіталу компанії, що виплачує дивіденди, і при цьому було внесено до капі­ талу цієї компанії інвестицію в розмірі щонайменше 300 тис. дол. США або їх еквівалент у національній валюті;

• коли компанія, яка отримує дивіденди, внесла інвестицію до капіталу компанії, яка виплачує дивіденди, і ця інвестиція (якщо дивіденди сплачуються нідерландській компанії) гарантована або застрахована Урядом Нідерландів, центральним банком Нідерла­ ндів або будь-яким агентством чи органом, включаючи фінансо­ вий інститут, що є власністю або контролюється Урядом Нідер­ ландів;

228

• 5 % застосовуються у разі, коли фактичним власником диві­ дендів є компанія, що володіє щонайменше 20 % капіталу компа­ нії, яка виплачує дивіденди. В усіх інших випадках застосовуєть­ ся ставка 15%.

Згідно з положеннями про оподаткування дивідендів відпові­дною Конвенцією між Урядом України і Урядом Французької Республіки передбачено, що дивіденди, які сплачуються компа­нією, що є резидентом однієї країни, резиденту другої, можуть оподатковуватись в останній. Такі дивіденди можуть також опо­датковуватись у країні, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї країни, але податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

а) 5 % валової суми дивідендів, якщо право на дивіденди фак­ тично має компанія, яка володіє прямо або принаймні опосеред­ ковано:

• 20 % капіталу компанії, яка сплачує дивіденди, у разі, якщо компанія є резидентом України;

• 10 % капіталу компанії, яка сплачує дивіденди, у разі, якщо компанія є резидентом Франції;

б) 15 % валової суми дивідендів в інших випадках.

Окрім цього, дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом договірної держави, підлягають оподаткуванню тіль­ки в другій державі, якщо такими дивідендами фактично воло­діє одна або кілька компаній, які є резидентами цієї другої дер­жави і якщо:

а) ця або ці компанії разом володіють прямо або опосередко­ вано принаймні 50 % капіталу компанії, що сплачує дивіденди, і загальна сума їх інвестицій у цю компанію становить не менше 5 млн фр. франків або їх еквівалента в українській валюті; або

б) їх інвестиція у компанію, що сплачує дивіденди, гаранту­ ється або страхується другою державою, її центральним банком або будь-якою особою, що діє від імені цієї держави.

Податок з дивідендів за ставкою 15 % від валової суми диві­дендів передбачає Угода між Урядом України і Урядом Італії про уникнення подвійного оподаткування доходів. Такі самі пра­вила містять у собі договори з Індією, Японією та Малайзією.

Конвенція між СРСР і США з питань оподаткування, яка діє і стосовно України, надає повне право Україні оподатковувати ди­віденди, які отримують американські резиденти за своїм націона­льним законодавством.

Окрім згаданих, Україною укладено відповідні договори й з іншими державами. У разі, якщо резидент України серед своїх

229

власників має нерезидентів, то при прийнятті рішень щодо по­рядку виплати дивідендів слід ознайомитися з відповідними уго­дами тієї країни, резидентом якої є власник корпоративних прав вітчизняного підприємства.

Як видно з розглянутих умов договорів про уникнення по­двійного оподаткування, ними встановлено максимальні ставки оподаткування доходів нерезидентів у вигляді дивідендів. Окрім цього, майже всі відповідні договори містять застере­ження, що у разі, коли нерезидент здійснює свою господарську діяльність в Україні через постійне представництво або надає незалежні послуги через постійну базу й отримує дивіденди, які йому виплачує компанія — резидент України через такі постій­не представництво або постійну базу, то пільгові ставки не за­стосовуються.