5.1. Зміст, значення та основні завдання дивідендної політики

Одним з важливих завдань фінансового менеджменту є фор­мування та реалізація політики підприємства в галузі виплати ди­відендів. Дивіденди — частина чистого прибутку, розподілена між; учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у статутному капіталі підприємства.

Дивідендна політика — це набір цілей і завдань, які ставить перед собою керівництво підприємства у галузі витати дивідендів, а також: сукупність методів і засобів їх досягнення. Оптимізація дивідендної політики — це оптимізація співвідношення між при­бутком, що випчачується у вигляді дивідендів, і тим, який реінвес-тується з метою максимізації доходів власників.

Приймаючи рішення в галузі дивідендної політики, слід вра­ховувати, що вони впливають на ряд ключових параметрів фі­нансово-господарської діяльності підприємства: величину са­мофінансування, структуру капіталу, ціну залучення фінансових ресурсів, ринковий курс корпоративних прав, ліквідність та ряд інших. Найбільш чітко вираженим є зв'язок між дивідендною політикою та самофінансуванням підприємства: чим більше прибутку виплачується у вигляді дивідендів, тим менше коштів залишається у підприємства для здійснення реінвестицій. Якщо ж приймається рішення про тезаврацію прибутку, то збільшу-

ється величина власного капіталу, а отже, змінюється загальна структура капіталу підприємства, що за певних обставин впли­ває на його вартість.

Зв'язок між дивідендною політикою і ринковим курсом кор­поративних прав описується класичним алгоритмом: курс акцій прямо пропорційний дивіденду та обернено пропорційний про­центній ставці за альтернативними вкладеннями капіталу на ринку.

Стабільний рівень дивідендних виплат може сигналізувати про те, що вкладений інвесторами в підприємство капітал працює ефективно. Отже, за інших рівних умов дивідендні виплати пози­тивно впливають на ринковий курс корпоративних прав. З іншого боку, відсутність дивідендів або їх різке коливання свідчить про нестабільність і ризиковість підприємства-емітента корпоратив­них прав. Як наслідок — ринковий курс падає. Щоправда, інвес­тори можуть високо оцінити вартість акцій підприємства навіть і без виплати дивідендів, якщо вони добре поінформовані про його програми розвитку, причини невиплати або скорочення виплати дивідендів і напрямки реінвестування прибутку.

Важливим є також обернений зв'язок між ринковим курсом корпоративних прав і фінансово-господарською діяльністю емі­тента. Вплив низького ринкового курсу проявляється під час за­лучення підприємством фінансових ресурсів. За низького ринко­вого курсу корпоративних прав емісія може або взагалі не відбутися, або з мінімальним курсом емісії, відповідно і мініма­льним емісійним доходом. Отже, якщо підприємство планує за­лучати кошти за рахунок додаткової емісії, йому слід реалізувати дивідендну політику, спрямовану на підвищення ринкового курсу корпоративних прав.

До основних завдань, які слід вирішити в ході формування та реалізації дивідендної політики, слід віднести:

• виявлення основних факторів, які впливають на прийняття рішення щодо виплати дивідендів чи реінвестування прибутку;

• визначення оптимального співвідношення між розподіленим і тезаврованим прибутком;

• оцінку впливу рішення щодо порядку розподілу чистого прибутку на ринкову вартість корпоративних прав підприємства та його інвестиційну привабливість;

• визначення оптимальної для підприємства величини статут­ ного і власного капіталу;

• узгодження стратегії виплати дивідендів із податковим за­ конодавством;

211

* вибір найприйнятнішого методу та форми нарахування і ви­ плати дивідендів;

• оцінку впливу дивідендної політики на вирішення конфлікту інтересів між власниками, кредиторами та керівництвом підпри­ ємства.