
Перша допомога при вивихах
Вивихи – це повне зміщення суглобних поверхонь кісток, що викликає порушення функції суглобу. Вивих може виникнути при падінні на витягнуту або відведену назад кінцівку. Кінцівка постраждалого відведена у бік, суглоб деформований, рух кінцівки обмежений, присутній сильний біль.
Схема надання першої допомоги:
— забезпечити нерухомість постраждалої кінцівки;
— накласти фіксуючу пов’язку;
— верхню кінцівку зафіксуйте косинкою, нижню – шиною;
— дайте постраждалому знеболювальне та заспокійливе;
— викличте лікаря або доставте постраждалого до лікарні.
Неприпустимо:
— самостійно вправляти вивих;
— прикладати тепло до місць ураження;
— транспортувати постраждалого без іммобілізації місця ураження.
Види кровотеч. Перша медична допомога при кровотечах
Найнебезпечнішим ускладненням ран є кровотечі, які безпосередньо, загрожують життю. Кровотечами називають витік крові з ушкоджених кровоносних судин.
Залежно від характеру ушкодження судин розрізняють артеріальні, венозні, капілярні та паренхіматозні кровотечі. Надзвичайно небезпечна артеріальна кровотеча, внаслідок якої за короткий проміжок часу з організму може витекти значна кількість крові.
Ознаки артеріальної кровотечі:
--яскраво-червоний колір крові,
--витікання крові пульсуючим струменем.
При венозній кровотечі колір крові темніший, витікання крові безперервне, явного струменя не спостерігається.
Капілярна кровотеча виникає внаслідок пошкодження дрібних судин шкіри, підшкірної клітковини і м"язів. У цьому випадку кровоточить уся поранена поверхня.
Паренхіматозна кровотеча виникає при пошкодженні внутрішніх органів (печінки, селезінки, нирок, легень) і завжди небезпечна для життя.
Кровотечі бувають зовнішні і внутрішні. При зовнішній кровотечі кров витікає через рану в шкірі та у видимих слизових оболонках або з порожнин. При внутрішній кровотечі кров виливається в тканини й органи тіла; це називається крововиливом. Швидка втрата одного-двох літрів крові, особливо при тяжких комбінованих ураженнях, може призвести До смерті.
Залежно від виду кровотечі та засобів, що є під рукою, при наданні першої медичної допомоги здійснюють тимчасову або повну зупинку кровотечі.
Тимчасово кровотечу можна спинити одним із таких способів: накласти тугу пов'язку; затиснути пальцем судину, що кровоточить; накласти кровоспинний джгут і максимально зігнути кінцівку.
Накладання тугої пов'язки - найпростіший спосіб зупинки незначної кровотечі. Для такої пов'язки використовують індивідуальний пакет. Проте тугу пов'язку не слід накладати занадто туго. Якщо після накладання пов'язки нога чи рука посиніє, то це означає, що пов'язка здавила вени, відтік крові до серця утруднений і вона застоюється. У такому випадку кровотеча може тільки посилитися. Збліднення кінцівки нижче місця накладання тугої пов'язки означає повне припинення кровообігу.
Захист від променевих уражень і медична допомога
Найчастішим явищем при попаданні радіоактивних речовин в організм людини є хронічна променева хвороба. Вона характеризується довго-тривалістю і затяжністю. Виникають головні болі, запаморочення, погіршення пам'яті, сухість шкіри, випадання волосся, порушується апетит, зменшується вага тіла. Хвороба може то затухати, то знову загострюватись.
При внутрішньому опроміненні внаслідок потрапляння радіоактивних речовин на відкриті ділянки шкіри можуть утворюватись променеві дерматити і опіки. Ураження мають декілька стадій: рання реакція, інкубаційний період, період гострого запалення і період одужання. Рання реакція наступає через декілька годин після дії радіоактивних речовин, появляється почервоніння шкіри. Потім почервоніння зникає і наступає інкубаційний період, ніяких зовнішніх ознак не виникає. Період гострого запалення знову починається з почервоніння шкіри. Потім виникають пухир; наповнені прозорою рідиною. Пухирі самі тріскають, а при дуже великих дозах опромінення ми їх місці виникають виразки, які заживають тривалий час.
Променеві опіки можуть бути легкими, середньої важкості і важкими. При легких ураженнях інкубаційний період продовжується до двох тижнів, виразок не виникає. Почервоніння і набряк шкіри проявляються через 1,5-2 місяці.
Ураження середньої важкості проявляється через 7-10 днів. Для лікування потрібно 2-3 місяці. При важких ураженнях інкубаційний період продовжується 4-7 днів. Процес заживання виразок триває від 6 до 12 місяців, інколи, і більше. У воєнний час радіаційні ураження можуть носити комбінований характер: радіаційне опромінювання, травми, опіки, інфекційні захворювання і інші ураження. Завдання щодо захисту людей від променевих ураження полягає в тому, щоб опромінення не перевищувало допустимих доз. Люди, які знаходяться на зараженій території, повинні перебувати в сховищах або протирадіаційних укриттях до безпечного спаду рівня радіації на місцевості. В цих умовах необхідно використовувати засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри. Треба пам'ятати, що протигаз, респіратор, спеціальний одяг не захищає від зовнішнього гама-випромінювання, а тільки забезпечує захист органів дихання і шкіри від радіоактивного пороху. Медичну допомогу при променевих ураженнях необхідно надавати в можливо короткі строки. Для цього дуже важливо своєчасне виявлення уражених, яке проводиться дозиметричними приладами або розрахунками за відомими рівнями радіації і часу перебування на зараженій місцевості. Потерпілих необхідно винести (вивезти) з осередку ураження на місцевість, де нема радіаційного випромінювання. Людей, які отримали високі дози радіації, негайно доставити в лікувальні заклади транспортом. Лікування променевої хвороби являє собою найскладніше питання сучасної медицини. До невідкладних лікувальних, заходів підносяться:
- механічне усунення радіоактивних речовин із організму людини. Це проводиться шляхом промивання шлунка теплою водою, вживання проносних і сечогінних засобів, промивання рота і очей (якщо є можливість промивання очей проводити розчином натрію гідрокарбонату);
- застосовування відхаркувальних препаратів (іпекануан, термопсис, сенега) при попаданні радіоактивних речовин в шляхи дихання. Через декілька днів, коли радіоактивні речовини, які залишились в організмі, відкладуться в органах і тканинах, використовують засіб введення в організм комплексоутворюючих речовин. З їх допомогою радіоактивні речовини можна перенести в розчин, а це полегшить виведення їх з організму. У якості комплексоутворювачів використовують солі органічних кисло (лимонної, оцтової, молочної), а також вітамін В1. Лікування радіаційних опіків шкіри проводиться в процесі розвитку опіку. Воно спрямоване на зменшення запальних процесів і на відновлення ураженої тканини. В лопатковий період необхідно зробити протиінфекційні присипки (крохмаль, тальк, окис цинку). При важкій ранній реакції шкіри (почервоніння з крововиливом) для зменшення болю пропонуються охолоджуючі примочки (свинцева вода, риванол і інші). Важливо забезпечити ураженій ділянці спокій: уникати тертя з одягом, миття з милом, усунути дію ультрафіолетового випромінювання і подразнюючої терапії. Пропонується проведення новокаїнової блокади (введення вище місця ураження 0.25-0,5%-ного розчину новокаїну з інтервалом в 3 - 4 дні).