Ринкові трансферні ціни.
Трансферні ринкові ціни — різновид трансферних цін, в основі яких — ціни міжнародних ринків на ту чи іншу продукцію.
Підрозділи продають один оному певний товар по ринковим цінам. Недоліком даного методу є те, що не всі товари, які поставляються всередині корпорації, представлені на ринку, а також необхідність вирішення проблеми, ринок якої країни взяти за основу, за яким валютним курсом перераховувати ціни, якщо підрозділи ТНК знаходяться в різних країнах. Якщо Дженерал Електрік робить двигуни для одного, то Аєробус для багатьох.Не буває однакових зразків
Ринкові трансфертні ціни встановлюють тоді, коли на продукцію існує ринкова ціна. Перевага ринкової трансфертної ціни в тому, що вона об'єктивно і реалістично відображає характер взаємостосунків продавця і покупця, а недоліком є те, що "справедлива ринкова ціна" не завжди чітко визначена, у різних постачальників вона різна. Тобто, використання методу ринкових цін для контролю внутрішніх трансфертів дозволяє створити певні умови конкурентного ринку усередині самого підприємства та оцінювати ефективність діяльності керівників і центрів. Звідси ефективність ринкового методу визначається надійністю прогнозів щодо конкурентоспроможності і правильним позиціюванням на ринку.
Ринкові трансфертні ціни визначаються на основі принципу «витягнутої руки». Сутність даного принципу полягає у порівнянні ціни між асоційованими компаніями та ціни подібної угоди між незалежними компаніями. Спочатку аналізуються фактори, які визначають порівнянність контрольованої та неконтрольованої угод: характеристики товарів та послуг; функціональний аналіз; умови контракту; економічні обставини; бізнес-стратегія.
У теорії ціни, утворені відповідно до цього принципу, - це ціни, які є результатом переговорів між двома невзаємнозалежними сторонами. У реальності ж ціни, досягнуті в результаті переговорів, зазнають впливу різних факторів, що не завжди піддається виміру.
Управління довгостроковими активами і зобов’язаннями міжнародних корпорацій.
Схема показує, що управління довгостроковими активами і зобов’язаннями врешті-решт зводиться до прийняття рішень щодо міжнародного бюджетування капіталу. При цьому в певній послідовності враховується чимало факторів, представлених на рис. 10.5.
Трансферне ціноутворення в міжнародних корпораціях та його роль в надмірному оподаткуванні.
Важливим у цьому питанні є усвідомлення суті і функцій трансферного ціноутворення. Ключовою особливістю таких цін є те, що вони носять розрахунковий характер і встановлюються на продукцію, яка виробляється одним зарубіжним відділенням міжнародної корпорації для іншого і поставляється без перерахування реальних грошових коштів споживачем постачальнику. Такі ціни були розроблені і впроваджені в практиці корпорацій «Дженерал Електрик» та «Дженерал Моторз» на початку 30-х років. Зараз такі ціни використовують понад 2 тис. корпорацій.
Основні характеристики трансфертних цін:
а) вони не є вільно ринковими, а є внутрішніми регульованими цінами ТНК, а тому стабільнішими;
б) вони базуються на витратах на виробництво або індикаторах ринкових цін, але водночас встановлюються на рівні, який відповідає певним потребам ТНК - мінімізації податків і митних витрат, трансферту фінансових ресурсів від однієї філії ТНК до іншої, акумуляції активів ТНК у певній країні та ін. Відхилення трансфертних цін від ринкових визначає обсяг перерозподілу фінансів всередині ТНК;
в) трансфертні ціни сприяють формуванню внутрішньої норми прибутку ТНК за рахунок перерозподілу фінансових ресурсів і мінімізації податкових та інших зобов'язань у глобальній корпоративній структурі;
г) трансфертні ціни впливають на основні макроекономічні показники: рівень експорту, валового внутрішнього продукту, національного доходу, державного бюджету приймаючих країн.
Головна функція трансферних цін полягає в оптимізації оподаткування міжнародних корпорацій та їх окремих філій за рахунок віднесення певної частини витрат на діяльність певних відділень з метою зниження податку на прибуток або ж інших податків і платежів. Серед інших функцій трансферних цін слід відзначити такі:
забезпечення зв’язків між відділеннями;
оцінка результатів господарської діяльності відділень;
стимулювання поліпшення роботи відділень;
узгодження інтересів відділень із загальнокорпоративними цілями.
Залежно від методів трансферних цін у цілому, а також двох головних складових — собівартості та прибутку, розрізняють п’ять видів таких цін: витратні, договірні, кінцеві, ринкові і змішані трансферні. Кожен з видів цін має свої переваги, недоліки і сфери застосування.
Податкові органи розвинутих країн контролюють рівень трансфертних цін ТНК з огляду на їх важливу роль, в інших країнах такого контролю фактично не існує. Для аналізу та контролю трансфертних цін, який здійснюється час від часу в процесі податкового аудиту ТНК, як правило, використовують певні моделі ціноутворення. Найпоширенішими з них є такі:модель розрахунку ціни на основі витрат виробництва плюс фіксована (середньогалузева) норма прибутку; на основі ринкових аналогів; на основі оцінки параметрів основної споживчої вартості (потужність, швидкодійність, вміст основної хімічної речовини та ін); на основі експертної оцінки вартості нових технологій або продуктів. Податковий контроль трансфертних цін спрямований на встановлення заниження податкових зобов'язань ТНК шляхом встановлення "несправедливих" цін. Всі інші наслідки застосування трансфертних цін при цьому не враховуються.
108.Трансферні кінцеві ціни — різновид трансферних цін, що визначаються шляхом сумування витрат відділення виробника продукції та частини кінцевого прибутку, що розподіляється між учасниками виробничого процессу пропорційно встановленого показника (витрат, заробітної плати т. ін.).
Такі ціни встановлюються, наприклад, на деталі та комплектуючі вузли виходячи з фактичної ціни реалізації кінцевої продукції, за винятком витрат на виробництво та прибутків підприємств-постачальників. «Очищення» фактичної ціни відбувається у зворотньому порядку щодо технологічного ланцюжка виробництва шляхом урахування витрат та доданої вартості в кожному виробничому підрозділі (від «реалізації» до постачання). Водночас розраховується певний розмір прибутку, який прирівнюється до середньої норми прибутку, або обсягу товарообігу (вузла чи деталі);