4. Ділова гра.

У вищій професійній школі наразі широко упроваджуються ділові та рольові ігри. Ділову гру можна визначити як імітацію професійної (господарської чи іншої) діяльності організації у навчальних, виробничих або дослідницьких цілях, яку група осіб виконує на моделі об'єкта. При цьому кожен учасник при виконує конкретну "професійну" роль.

Плануючи дидактичну гру, слід дотримуватися наступного плану дій:

1. Вибір теми та діагностика початкової ситуації. Темою дидактичної гри може бути практично любий розділ соціально-гуманітарної дисципліни. Бажано при цьому, щоб ігровий матеріал був орієнтований на формування навичок професійної діяльності.

2. Діагностика рівня психологічної та навчальної підготовки студентів.

3. Формування цілей та задач гри, які формулюються не тільки згідно теми, але й з урахуванням раніше вивченого матеріалу. В одній і тій ситуації, але маючи різні дидактичні та виховні цілі, бажано по-різному моделювати гру. Для цього потрібно відповідно розмістити акценти та сформулювати цілі гри на кожному її етапі, дотримуючись правила: "Гра не заради гри, а для навчання".

4. Діагностика ігрових якостей учасників ділової гри. Проведення занять в ігрових формах буде більш ефективним, якщо дії викладача звернені не до абстрактного студента, а до конкретної особистості або глибоко вивченої групи студентів.

5. Визначення структури гри. Структура визначається з урахуванням цілей, задач, теми, кількості учасників та рівня їх підготовки.

6. Діагностика об'єктивних обставин. У даному випадку розглядається питання про те, де, як, коли та при яких умовах, з якими предметами буде проходити гра, тобто оцінюючи її зовнішні атрибути (аудиторія, технічні засоби навчання, навчальне заняття за розкладом та ін.).

7. Виявлення можливих варіантів перебігу гри, вибір оптимального варіанту з урахуванням специфіки студентської групи.

8. Завдання для самостійної роботи студентів для поглиблення знань та умінь, отриманих у процесі гри.

Переваги дидактичних ігор:

1. Отриманий у процесі дидактичної гри досвід та переживання запам'ятовуються та зберігаються протягом тривалого часу.

2. Учасники гри отримують позитивні емоції.

3. Гра дає змогу зрозуміти, як почувають себе інші люди, потрапляючи в конкретні виробничі чи життєві ситуації.

4. Гра надає можливість учасникам засвоїти та закріпити різноманітні моделі поведінки.

5. Систематизуються та поглиблюються теоретичні знання.

Література.

1. Бондаренко Л.М. Гра як засіб навчально-виховного процесу / Таврійський вісник освіти. – 2011. – №1 (33)

2. Кудикіна Н. Педагогічне керівництво інтелектуальними іграми у позаурочному навчально-виховному процесі // Початкова школа. – 2004. – №4.

3. Ретюнских Л.Т. Философия игры. – М.: Вузовская книга, 2002.

4. Іванов М. Психологія комп’ютерної гри як проблема інтегральної психології особистості.

5. Заболотний В.Ф., Пішенко О.В. Комп’ютерні ігри як засіб зацікавлення учнів//Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка. Випуск 36. Серія: педагогічні науки: Збірник у 2-х т. – Чернігів: ЧДПУ, 2006 – № 36. – Т. 1.

6. Пішенко О.В. Дидактичні ігри, їх види і значення в навчально-ви-ховному процесі // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Випуск 46. Серія: педагогічні науки: Збірник у 2-х т. – Чернігів: ЧДПУ, 2007. – №46. –Т.1.