2. Функції гри.

Аналіз педагогічної літератури свідчить, що до головних функцій гри відносять:

 соціалізації. Гра є особливою діяльністю, у якій діти виконують ролі дорослих, відтворюючи їх в ігрових формах. Вважається, що таким способом дитина розв’язує суперечність між можливостями і прагненням брати безпосередню участь у житті та діяльності дорослих;

 розвивальна. Гра сприяє розвитку різноманітних психічних складових особистості дитини;

 формуюча. Гра є школою поведінки (Д. Ельконін) та школою моралі в дії (А. Леонтьєв);

 психокорекційна. Ігрова взаємодія виявляє стан емоційного та інтелектуального розвитку дитини, складає умови для психологічної корекції негативних показників спрямованості її особистості;

 розважальна. Гра забезпечує потребу дитини в отриманні радості, позитивних емоцій;

 релаксаційна. У процесі ігрової діяльності відбувається зняття емоційної напруги, викликаної навантаженням на нервову систему під час інтенсивного навчання;

 психотренінгові. Гра формує потребу в дитини до самовдосконалення;

 навчальна. Гра сприяє формуванню загальнонавчальних

умінь та навичок дитини, сприйняттю інформації різної модальності;

 виховна. Саме через гру дитина засвоює загально-людські цінності, які існують у суспільстві.

Існує широкий спектр видів ігор, а отже, і велика кількість класифікацій ігор залежно від різноманітних характеристик ігрової діяльності, яку беруть за основу дослідники. Так, за характером ігрових дій ігри поділяються на інтелектуальні, моторні та сенсорні. За характером педагогічного процесу виділяють такі групи ігор:

1) навчальні, тренувальні, контрольні, узагальнюючі;

2) пізнавальні, виховні, розвивальні;

3) репродуктивні, продуктивні, творчі;

4) комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні, психотехнічні тощо.

За характером організаційно-функціонального джерела ігри поділяються на:

1) самостійні ігри (виникають з ініціативи дітей);

2) ігри, що виникають з ініціативи дорослого, який використовує їх з освітньою та виховною метою;

3) ігри, що мають своїм джерелом історичні традиції етносу.

3. Дидактична гра.

У вищому навчальному закладі як засіб активізації процесу навчання доцільно використовувати дидактичну гру - цілеспрямовану організацію навчально-ігрової взаємодії викладача і студентів у процесі моделювання ними цілісної структури професійної діяльності майбутнього фахівця.

Сутність дидактичної гри полягає у взаємозв'язку імітаційного моделювання і рольової поведінки учасників гри в процесі вирішення ними типових і творчих, професійних і навчальних задач достатньо високого рівня проблемності. Гра розкриває особистісний потенціал студента, адже кожен учасник може продемонструвати і проаналізувати свої власні можливості, співставляючи їх з діями інших учасників ігрової діяльності. Трансформація особистісних рис студентів відбувається на всіх рівнях підготовки і проведення гри, адже їм необхідно "вжитися" у роль фахівця, роль якого вони будуть виконувати.

Дидактичну гру можна розглядати і як технологію групової психотерапії, адже за правильної організації атмосфера групи, співробітництво і підтримка позитивно впливають на кожного учасника. Студенти вчаться долати психологічні, комунікативні бар'єри, вдосконалюють особисті властивості. Результати дидактичної гри в значній мірі залежать від авторитету викладача, його вміння встановлювати контакт з аудиторією та завойовувати довіру.