4. Групи самопідтримки

Групи само підтримки звичайно не мають тренерів, складаються з осіб, що поєднані якоюсь проблемою (Анонімні Алкоголіки, Жінки, що зазнали насильства тощо).

Метою роботи цих груп є надання інформаційної та моральної підтримки своїм членам. За структурою вони схожі на клуби, і основний спосіб проведення часу в цих групах – розповідь про свої проблеми когось з учасників та отримання підтримки від інших членів групи.

Для того, щоб така група працювала у межах програми превентивної освіти і була створена підлітками або дорослими, що беруть участь у програмі, вона потребує інформаційної підтримки. Можлива організація і ведення групи само підтримки по закінченні інтенсивного періоду тренінгів, коли тренер не має можливості вести підтримуючу програму самостійно. Щоб група працювала, треба ввести чіткий регламент зустрічей, правила групи (що їх складають самі учасники), визначити мету її функціонування, заохочувати лідерів до роботи групи.

Кожен тренер має сам визначитися, який саме тип групи та тренінгової програми буде найзручнішим для нього і його групи, відповідає завданням та рівню кваліфікації тренера.

5. Тренування навичок та вмінь

Метою тренінгу цього типу є створення моделі майбутньої діяльності людини (або деяких фрагментів діяльності) і тренування тих способів мислення і поведінки, що сприяють покращанню результатів.

Особливостями такого підходу є відносно низька взаємодія між учасниками, їх спілкування обмежується виконанням структурованих вправ.

На початку, всередині і перед завершенням тренінгу даються тестові вправи, за допомогою яких можна проконтролювати ступінь засвоєння необхідних навичок учасниками.

Одним з варіантів цього тренінгу можна вважати сучасну модель тренінгу сензитивності.

Тренінг сенситивності

Важливою складовою частиною розуміння та взаємодії є тренованість сенситивності та емпатії.

Т.Сміт звертає увагу на чотири компоненти сенситивності:

Спостережна сенситивність – здатність спостерігати (бачити та чути) іншу людину та водночас запам`ятовувати побачене. При цьому увага звертається на:

• мову, її зміст, особливості лексики та інтонацій,

• виразні рухи обличчя та тіла,

• переміщення людей відносно одне одного,

• тактильну взаємодію (дотики, штовхання...),

• поєднання усіх цих ознак.

Вплив переконань, стереотипів, оцінок обмежує можливості спостерігання, робить його фрагментарним. Тому розвиток навичок відокремлення того, що ми насправді чуємо та бачимо, від наших думок з цього приводу є одним з найважливіших завдань тренінгу сенситивності.

Теоретична сенситивність – це можливість обирати та використовувати різні теорії для більш точного передбачення почуттів, думок та дій інших людей. Але лише теоретичної підготовки недостатньо для орієнтації у реальних ситуаціях взаємодії – перед тим, як спиратися на будь-яку теорію, слід спостерігати реальні факти поведінки людини.

Номотетична сенситивність – здатність до розуміння та передбачення поведінки групи в цілому, використання цієї інформації в процесі взаємодії з групою людей. Зрозуміло, що ця якість дуже необхідна у роботі тренера з групою, особливо якщо необхідно спонукати цю групу до конкретної поведінки. Цей вид сенситивності залежить від ступеню інформованості про групу та її учасників і від досвіду спілкування.

Ідеографічна сенситивність – здатність сприймати та розуміти індивідуальну своєрідність кожної людини. Це можливість цілеспрямовано збирати інформацію про конкретну людину протягом довгострокового спілкування з нею та використовувати отримані дані з метою передбачення її реакцій. Розвиток цього виду сенситивності буде особливо потрібним при проведенні довгострокової (підтримуючої) часті програми.

Тренінг сенситивності – це переважно групова форма роботи.

Завдання тренінгу сенситивності (в його сучасному варіанті) можуть бути сформульовані таким чином:

1. Розвиток психологічної спостережливості як здатності відчувати та запам`ятовувати усю інформацію, одержану від інших людей.

2. Усвідомлення та подолання інтерпретаційних обмежень, пов`язаних із стереотипами та теоретичними знаннями.

3. Формування та розвиток здатності прогнозувати поведінку інших людей та свій вплив на них.

У сучасних варіантах тренінгу сенситивності перевага надається використанню структурованих вправ з їх подальшим обговоренням. Значно менше часу приділяється лекціям або груповим дискусіям – важливіше сформувати реальний досвід взаємодії, ніж послухати про його теоретичні засади.

З метою особистісного росту або при психокорекції можливо проведення тренінгу сенситивності у неструктурованих варіантах, які базуються на принципах гуманістичної психології. Учасники групи, які опиняються у соціальному вакуумі, змушені самі піклуватися про організацію своєї взаємодії. Внаслідок роботи такої групи вона рано чи пізно створює власну структуру, виробляє групові норми, учасники навчаються спілкуватися більш відкрито та надавати підтримку один одному. Але проведення груп такого типу вимагає високої (та специфічної) кваліфікації ведучого.