5. Завдання і особливості амп.

Виділяють наступні основні шляхи підвищення активності навчаного і ефективності учбового процесу (стосовно усіх дисциплін) :

1) посилення учбової мотивації учня за рахунок внутрішніх і зовнішніх мотивів (мотивів-стимулів);

2) створення умов для формування нових і вищих форм мотивації (прагнення до самоактуализации, самовираження і самопізнання особи в процесі навчання);

3) надання учневі нових, ефективніших, засобів для реалізації установок на активне опанування нових видів діяльності, знань і умінь;

4) забезпечення більшої відповідності організаційних форм і засобів навчання його змісту;

5) підвищення напруженості розумової роботи часу учбового заняття, що вчиться за рахунок раціональнішого використання, інтенсифікації спілкування учня з учителем і учнів між собою;6) забезпечення науково обгрунтованого відбору підмета засвоєнню матеріалу на основі його логічного аналізу і виділення основного (інваріантного) змісту;

7) усебічний облік вікових можливостей і індивідуальних особливостей освіти внз значний інтерес представляють активні методи навчання, суть яких полягає в створенні дидактичних і психологічних умов, сприяючих прояву інтелектуальної, особової і соціальної активності навчаних. Під активними методами навчання маються на увазі ті методи, які реалізують установку на велику активність суб'єкта в учбовому процесі (в порівнянні з традиційними підходами), забезпечуючи інтенсивний розвиток пізнавальних мотивів, інтересу, творчих здібностей.

Розуміючи вчення як поліморфну, перетворюючу діяльність, під активними методами навчання (АМО) слід розуміти методи, які дозволяють формувати вчення як продуктивну творчу діяльність, можливість досягнення соціально повноцінного продукту, що забезпечує навчаним, в умовах як спільної, так і індивідуальної учбової діяльності.

Література.

1. Аникеева Н.П. Воспитание игрой. М.: "Прогресс", 1987 г. – 316 с.

2. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. – М., 1988. – 400 с.

3. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: Теория и практика. – К.: Укртехпрес, 1997.

4. Вачков И.В., Дерябо С. Д. Окна в мир тренинга. Методологические основы субъектного похода к групповой работе : Учеб. Пособие. – Спб.: Речь.2004. – 272.

5. Осипова А. А. Общая психокоррекция: учеб. пособие для студентов вузов. – М.: ТЦ Сфера, 2004. – 512 с.

6. Рудестам К. Групповая психотерапия / Карл Рудестам – СПб.: Издательство «Питер», 2000. – 384с: (Серия «Мастера психологи»).

7. Фопель К. Технология ведения тренинга, М.: Генезис, 2003. – 272 с.

8. Яценко Т.С. Теорія і практика групової психокорекції: Активне соціально-психологічне навчання: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2004.– 679с.

Тема 2. Амп та сучасні освітні технології Лекція 2

План

1. Сучасні освітні технології.

2. Методика використання інтерактивних технологій.

1. Сучасні освітні технології.

АМП находить широке застосування в освітніх технологіях. Сучасними освітніми технологіями є:

1. Технологія розвивального навчання. Бере початок ще з сократівських бесід. Сутність полягає в тому, що людина самостійно обирає рівень опрацювання навчального матеріалу, завдання вчителя забезпечити цей розумовий розвиток.

2. Т. проблемного навчання базується на організації навчальної діяльності зі створенням проблемних ситуацій, внаслідок чого відбувається оволодіння знаннями, уміннями, навичками, розвиваються розумові здібності.

3. Т. навчального проекту гармонійно поєднує академічні і прагматичні знання, стимулює самостійну пізнавальну діяльність за схемою: „все, що я пізнаю, я знаю, для чого мені потрібно і де я це зможу застосувати”. За алгоритмом: 1)) підготовка (визначення теми та мети); 2)) планування (джерела інформації та послідовність виконання проекту); 3)) збір і аналіз інформації; 4)) презентація навчального проекту; 5) підведення підсумків, оцінювання результатів діяльності.

4. Т. рівневої диференціації представлена сукупністю форм і методів навчання, що враховують індивідуальні особливості людини, її інтереси і потреби.

5. Т. ситуативного моделювання - система методів направлена на організацію індивіда для самостійного добування знань, навичок, умінь у процесі активної пізнавальної діяльності (рольові ігри, імітації явищ або симуляція реальності).

6. Т. критичного мислення базується на вихідній особистій інформації, так як сприймання будь - якої інформації залежить від попереднього досвіду особистості. Це активний процес, що дає можливість контролювати інформацію, порівнювати протилежні точки зору, формувати власні судження.

7. Т. креативного розвитку направлена на створення „олімпійського резерву” - групи індивідів, які виявляють творчість, мають оригінальне мислення, знаходять рішення нестандартних ситуацій.