пересування, схильне сприймати інваліда крізь призму негативнії\ стереотипів. Значна кількість людей звикла ставитися до них уперед­жено, вважаючи інвалідів непрацездатними, неспроможними, ні па що не придатними. Людям з обмеженими можливостями приписува ли й приписують негативні чи міфічні риси характеру, від них очі­кують певної незвичної поведінки, їх побоюються. Все це принижу( тих, кому доводиться жити з інвалідністю.

3.2.2. Загальні підходи та принципи соціальної роботи

У суспільній практиці виділяють так звані моделі інвалідності варіанти концептуально-практичних підходів до розуміння інвалід­ності, взаємовідносин інваліда і суспільства, меж і можливостей со­ціальної реабілітації та інтеграції інвалідів.

Розрізняють такі моделі: медичну, соціальну, політико-правову, мо­дель з позицій культурного плюралізму.

Медична модель інвалідності розглядає інвалідність як захворюван­ня, постійний або тимчасовий фізіологічний, психологічний, анатоміч­ний дефект і визначає групу інвалідності, виходячи зі ступеня втрати працездатності. Основним методом розв'язання проблем інвалідності з погляду цього підходу є медична реабілітація і трудотерапія.

Соціальна модель розглядає інвалідність як обмеження соціально­го функціонування та життєдіяльність в межах збереження інвалідом здатності соціально функціонувати. Розв'язання проблем інвалідності сконцентровано на створенні системи соціальних послуг, спрямова­них на забезпечення соціальної адаптації. Згідно з цією моделлю, роз­робляти яку почали ще у 1970-ті роки, визначальна роль в обмеженні повноправного функціонування людини в суспільстві належала її ото­ченню. Під інвалідністю розуміють тепер стан, спричинений не фі­зичним, психічним або розумовим порушенням людини, а взаємодією із середовищем, непристосованим до її можливостей.|Д відновлення працездатності нова концепція інвалідності пов'язала зі створенням альтернативних соціальних об'єктів, пристосованих до її потреб, засо­бів, що надавали б їй можливість вести максимально повноцінне сус­пільне життя. Це означає якісно новий підхід до розв'язання проблем взаємодії з суспільством людини з функціональною обмеженістюГ)

Політико-правова модель трактує інвалідність як обмеження гГмож-ливостях і розглядає людей з інвалідністю як меншість, яка має право на рівність і свободу. Рівність участі у всіх аспектах життя суспільства і свобода вибору для цієї групи людей повинна реалізовуватися через

Законодавчо закріплені права, стандартизацію положень і правил, до­сі уі шість архітектурного середовища, розвиток відповідної інфраструк­тури, зміну суспільної свідомості.

Модель інвалідності з позицій культурного плюралізму, який роз­глядає людину з погляду її унікальності як особистості, яка має по­зитивне значення для розвитку суспільства^ Інвалідність трактують як культурну відмінність нарівні із неоднаковістю за кольором шкі­ри, віросповіданням, традиціями(іЗ"суспільстві для кожного члена, включаючи й людей з функціональними обмеженнями, повинні бути і і ворені рівні умови для розвитку і реалізації потенційних здібностей і талантів.

Зараз в Україні відбувається перехід від суто медичного підходу щодо розуміння інвалідності до соціальної моделі, в межах якої реа-білітацію людини з обмеженими можливостями розглядають як від­новлення не лише працездатності, а й усіх соціальних функцій.

Прийнято говорити про такі принципи соціальної роботи з людь­ми, які мають функціональні обмеження:

ранній початок здійснення реабілітаційних заходів; безперервність і поетапність їхнього проведення; комплексний характер реабілітаційних програм з урахуванням їхніх медичних, педагогічних, психологічних, професійних, соціально-побутових, технічних аспектів;

індивідуальних підхід до визначення характеру і направленості ре­абілітаційних заходів, що ґрунтується на координації роботи спе­ціалістів різного профілю (лікарів, педагогів, психологів, соціаль­них працівників, логопедів, терапевтів, реабілітологів, техніків із протезування, спеціалістів з профорієнтації тощо). ('оціальна робота з особами із функціональними обмеженнями по­ціннім бути орієнтованою на цінності, проголошені країнами Європи провідними у ставленні до людей з неповносправністю, у зв'язку з проведенням у 2003 році Року людей з інвалідністю:

Всі рішення щодо людей з інвалідністю - лише за їхньої участі.

І ромадяни з інвалідністю мають такі самі права, як і інші грома-ляпп.

Люди з інвалідністю прагнуть рівних можливостей, а не благо-ВІЙності.

('творення суспільства для всіх.

І Іовповаження та емансипація - контроль над власним життям, ВЛАСНІ рішення і власний вибір.

І Іовпа рівність та участь в усіх сферах життя.