
- •Розділ 1. Соціальна робота як взаємозв'язок теорії і практики: загальні положення
- •1.1. Соціальна робота як єдність теоретичних знань, практичної та навчальної діяльності
- •1.1.1. Сутність поняття "соціальна робота"
- •1.1.2. Соціальна робота як галузь науки і навчальна дисципліна
- •1.1.3. Сутність соціальної роботи як фахової діяльності
- •1.2. Еволюція суспільної допомоги і соціальної роботи
- •1.2.1. Суспільна допомога як підґрунтя соціальної роботи
- •1.2.2. Зародження професійної соціальної роботи за кордоном
- •1.2.3. Історія фахової соціальної роботи в Україні
- •1.3. Відносини між соціальними працівниками і клієнтами
- •1.3.1. Професійні вимоги до соціального працівника
- •1.3.2. Професійні ролі соціальних працівників
- •1.3.3. Клієнти соціальної роботи
- •2.1. Класифікація теоретичних моделей і методів соціальної роботи
- •2.1.1. Взаємозв'язок теорії та практики соціальної роботи
- •2.1.2. Теоретичні моделі соціальної роботи
- •2.1.3. Методи і технології соціальної роботи
- •2.2. Психологічні моделі соціальної роботи
- •2.2.1. Психодинамічна модель соціальної роботи
- •2.2.3. Гуманістично-екзистенційна модель соціальної роботи
- •2.3. Соціологічні моделі соціальної роботи
- •2.3.1. Системно-екологічна модель соціальної роботи
- •2.3.2. Соціально-радикальна модель
- •2.3.3. Теорія ролей і стигматизації
- •2.4. Комплексні моделі соціальної роботи
- •2.4.1. Кризове втручання
- •2.4.2. Зосереджена на завданні модель
- •2.4.3. Сімейна терапія
- •2.4.5. Соціально-педагогічна модель соціальної роботи
- •3.1. Соціальна робота з людьми похилого віку
- •3.1.1. Уявлення про старість і старіння
- •3.1.2. Загальні підходи та принципи соціальної роботи
- •3.1.3. Методи і технології соціальної роботи
- •3.1.4. Організація надання допомоги
- •3.1.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.2. Соціальна робота з людьми,
- •3.2.1. Сучасні уявлення про інвалідність
- •3.2.2. Загальні підходи та принципи соціальної роботи
Розділ 3. ПРАКТИЧНА СОЦІАЛЬНА РОБОТА
3.1. Соціальна робота з людьми похилого віку
3.1.1. Уявлення про старість і старіння
Одним з головних сучасних завдань нашого суспільства є створення умов гідного життя літнім людям, які становлять нині п'яту частішу населення України. Саме тому соціальна робота з людьми похилого віку посідає пріоритетне місце в системі соціального обслуговування населення України.
Поняття «людина похилого віку» в Україні стійко асоціюється з настанням пенсійного віку (55 років для жінок і 60 - для чоловіків). Часто вживається термін «літні люди», який у більшості випадків має те ж саме значення, що і люди похилого віку.
Згідно з класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров'я (ІЮОЗ), особи у віці від 60 до 74 років належать до категорії людей похилого віку, від 75 до 89 років - до старих людей, а від 90 років і старших - до довгожителів. Деякі американські фахівці пропонують іншу класифікацію, у якій розрізняють людей старшого віку, як молодих літніх-65-74 років, старих-віком 75-84 і дуже старих-85 років і більше. Відомий російський вчений І. Давидовський свого часу категорично наполягав на відсутності точних календарних дат настання старості.
Старіння є невід'ємним елементом розвитку особистості. В онтогенезі людини виділяють періоди дитинства, юності, зрілості та старості (пізньої дорослості). Межа між періодом зрілості та початком Старості майже невловима, що зумовлює розбіжності в визначенні віку, з якого починається старість.
З біологічного погляду старіння пов'язане зі змінами, що відбуваються на всіх рівнях організації живої матерії - молекулярному, клітинному, системному, цілісного організму. Відтак старіння розглядало ь як руйнівний процес, який настає унаслідок руйнівної дії зовнішніх та внутрішніх чинників та призводить до недостатності функцій орі апізму.
Для об'єктивнішого розуміння старіння його можна розглядати як процес, що складається з трьох компонентів:
біологічне старіння - зростання вразливості організму і підвищення ймовірності смерті;
соціальне старіння - зміна патернів поведінки, статусів, ролей;
психологічне старіння - вибір способу адаптації до процесів старіння, нових стратегій подолання труднощів.
Представники холістичного підходу пропонують при розгляді процесу старіння враховувати більше аспектів, як-от: календарний (хронологічний); біологічний; сексуальний; психологічний; соціальний; духовний.
Отже, однозначної думки щодо віку, з якого починається старість, немає, адже старіння - це процес, і саме в цьому контексті необхідно розглядати феномен старості.
У житті старої людини зазвичай відбуваються зміни, що зачіпають усі сфери життя: виробничу, сімейну, громадську, особисту. Часто різнопланові проблеми людей похилого віку об'єднують у три великі групи: І) здоров'я і медична допомога; 2) матеріальне становище; 3) інтеграція в суспільство. Старість пов'язана з розвитком Вікової патології, зміною фізіологічних функцій, втратами (які часто не помічаються самою людиною). Такі втрати можуть стосуватися фізіологічних і біологічних обмежень, погіршення здоров'я, зниження соціальної активності, зміни соціальної ролі і самоідентичності, втрати безпеки.
За прогнозами фахівців, передбачається інтенсивне постаріння населення на початку XXI сторіччя, а також збільшення очікуваної середньої тривалості життя, тобто процес постаріння буде супроводжуватися значним підвищенням частки осіб старечого віку (старше 75 років) у загальній кількості людей літнього віку, які входять у групу ризику збільшеної потреби у медичній та соціально-побутовій допомозі.
Одночасно з процесами старіння населення відбувається трансформація сучасної сім'ї і відокремлення її поколінь за місцем проживання. За даними Міністерства праці і соціальної політики, в Україні окремо від дітей проживає біля 2 млн подружніх пар у віці 60 років і старше, а також понад 2 млн громадян похилого віку мешкають самотньо. Серед них 754 тис. потребують різних видів побутової допомоги, у тому числі у віці 75-80 років понад 300 тис. осіб. Проблеми людей похилого віку, особливо самотніх, загострюються на тлі низьких пенсійних виплат та дефіциту дешевих товарів, зростання цін на комунальні послуги і продовольчі товари, нерозвинутої сфери побуту, незадовільної медичної допомоги, втрати суспільством почуття милосердя. Зазначені труднощі