17. Сутність інфляції, її типи, види, вимірювання рівня і об'єкти впливу

Під інфляцією (від лат. inflatio — здуття) розуміють надлишок грошей в обігу, що веде до їх знецінення і зростання цін на товари і послуги. Ціни не ростуть одночасно і пропорційно. Навіть в умовах високої інфляції ціни на одні товари можуть взагалі не мінятися, а на інші знижуватися. Інфляція виявляється перш за все в знеціненні грошей по відношенню до золота, товарів, іноземних валют. Знецінення грошей по відношенню до іноземної валюти виражається в падінні курсу національної валюти по відношенню до іноземних грошових одиниць.

Дезінфляція означає уповільнення темпів інфляції.

Дефляцією називається довготривале зниження рівня цін.

Термін «стагфляція» є похідною від стагнації і інфляції і означає високу інфляцію при повільному або нульовому зростанні реального обсягу виробництва.

Причини інфляції. Зовнішні і внутрішні чинники інфляції. До зовнішніхчинників відносяться: інтернаціоналізація господарських зв'язків, яка посилює роль зовнішніх чинників в розвитку інфляції; падіння курсу національної грошової одиниці по відношенню до валют інших країн; світові економічні кризи; стан платіжного балансу країни, її валютна і зовнішньоторговельна політика. Внутрішні чинники обумовлені станом економіки даної країни: дефіцит держбюджету; витрати на воєнні цілі; витрати на соціальні цілі, не адекватні ефективності національної економіки; інфляційні очікування, інфляція, що є одним з основних чинників; кредитну експансію – розширення масштабів банківського кредитування понад потреби народного господарства, що викликає емісію безготівкових грошей; надмірні інвестиції в окремі галузі економіки, наприклад в сільське господарство, що не дають належного економічного ефекту, і інші чинники.

Види інфляції. У світовій економічній теорії і практиці відомі два типи інфляції: попиту і пропозиції.

Інфляція попиту виникає в результаті збільшення попиту в умовах повного завантаження виробничих потужностей. Причинами збільшення попиту можуть бути збільшення державних замовлень, зростання заробітної платні і збільшення купівельної спроможності населення.

Інфляція пропозиції (витрат) виникає через зростання цін унаслідок збільшення витрат виробництва. Причинами зростання витрат можуть бути збільшення цін на сировину, дії профспілок по підвищенню заробітної платні, монополістичне або олигополістичне ціноутворення на ресурси та інше.

Темпи інфляції. Можна виділити помірну інфляцію (зростання цін складає менше 10 % у рік); галопуючу інфляцію (зростання цін складає від 10 до 200 % у рік); гіперінфляцію (зростання цін складає більше 200 % у рік); суперінфляцію (зростання цін складає більше 50 % у місяць).

За ступенем збалансованості інфляції можна виділити збалансовану інфляцію, при якій ціни зростають пропорційно на більшість товарів і послуг, незбалансовану, при якій ціни зростають різними темпами для різних товарів.

За ознакою очікуваності можна виділити очікувану інфляцію, яка очікується і прогнозується урядом і населенням, і несподівану інфляцію, яка характеризується раптовим стрибком цін. За масштабом охвату можна виділити локальну інфляцію, що має місце в окремих країнах, і світову, охоплюючу групу країн або цілі регіони. За характером протікання розрізняють відкриту інфляцію, що відрізняється тривалим зростанням цін, і пригнічену, виникаючу при твердих «заморожених» роздрібних цінах на товари і послуги при одночасному зростанні грошових доходів населення.

Вимірювання інфляції. Для вимірювання інфляції застосовується індекс роздрібних цін. Звичайно для цієї мети користуються так званим споживчим кошиком, в який «складаються» всі товари і послуги для середнього мешканця країни за певний період, і підсумовуються ціни на них. У більшості країн рівень інфляції розраховується за індексом роздрібних цін.