9. Фройд — Юнгу, 17 жовтня 1909

...Після мого повернення я пережив натхнення. Мені раптом стала ясною загадка характеру Леонардо да Вінчі. Це буде перший крок у сферу біографії... Великий Леонардо був людиною, яка в ранньому віці перетворила свою сексуальність у прагнення до знання. Саме через те, що в нього не було можливості закінчувати те, що він починав, вийшла модель, якій він слідував у всіх своїх починаннях. У сексуальному плані він був неактивний або гомосексуальний. Не дуже давно я наштовхнувся на його образ (але не його геній) в одного невротика.

Робота протягом тижня доводить мене до заціпеніння. Я б винайшов сьомий день, якби Господь не зробив цього до мене. Вибачте мене за цей довгий лист: він допоміг мені впорядкуватися... Нічого іншого я не очікую від вечорів у будні дні. Багато в чому, проти своєї волі, мені доводиться жити, як в Америці: немає часу для лібідо...

10. Фройд — Юнгу, 21 листопада 1909

...У своїй практиці я найбільше займаюся проблемами подавленого садизму. Я вважаю саме його найбільш частою причиною терапевтичних невдач. Бунт проти лікаря сполучається із самопокаранням. В цілому садизм стає все більш важливим для мене. Це не заважає тому, що його теоретичні відносини з любов'ю стають усе більш темними. Запам'ятайте: віра в порчу є іншим доказом твердження, що заздрість і ворожість завжди ховаються за любов'ю...

11. Фройд — Юнгу, 2 січня 1910

...З моїх власних спалахів натхнення — я знову почуваю себе добре і відповідно непродуктивно — можу поділитися тільки одним. Мені стало зрозуміло, що первинною основою потреби людини в релігії є дитяча безпорадність, яка є більшою в людини порівняно з тваринами. Вийшовши з дитинства, людина не може прийняти світ, у якому немає батьків, і створює сама собі справедливого Бога і добру природу, дві найгірші антропоморфні фальсифікації, які можна придумати. Але все це дуже банально. І, між іншим, виводиться з інстинкту самозбереження, а не сексуального інстинкту, що тільки пізніше додає перцю...

12. Юнг — Фройду, 11 лютого 1910

...Нещодавно я отримав запрошення від аптекаря Кнаппа з Берна вступити в МО. Я попросив часу подумати й обіцяв передати запрошення Нюрнберзькому конгресу... Співтовариство, яке мало б якесь етичне значення, не може бути штучним, але повинно бути наповнене глибокими інстинктами раси. Чимось на зразок християнської науки, ісламу, буддизму. Може, у МО з'явився новий рятівник? Що за новий міф дадуть нам — міф, за яким ми будемо жити? Тільки мудрі стають моральними завдяки голим інтелектуальним презумпціям, іншим з нас необхідна вічна правда міфу.

З цього потоку асоціацій Ви бачите, що проблема не залишає мене байдужим. Етичні проблеми сексуальної волі незчисленні, і вони гідні того, щоб над ними попрацювали мудреці. Але 2000 років християнства можуть бути замінені тільки чимось еквівалентним. Етичне братство з його міфічним Ніщо, неживою архаїчно-інфантильною рушійною силою, залишається чистим вакуумом і ніколи не зможе збудити в людині найменшого сліду вікової тваринної сили, що веде птахів через океани і без якої не відбувається незламних рухів мас. Я уявляю собі більш прекрасне і всеосяжне майбутнє для психоаналізу, ніж союз з етичним братством. Я думаю, ми повинні дати йому час просочитися в людей у найрізноманітніших центрах, оживити серед інтелектуалів почуття символу і міфу, непомітно перетворити Христа знову в пророкуючого Бога вина, яким він і був, і всисати екстатичні інстинктивні сили християнства задля єдиної мети — зробити культ і священний міф тим, чим вони дійсно є,— п'янким святом радості, на якому людина знаходить дух і святість тварини. В цьому полягала краса і мета класичної релігії, яка взнала від Бога, як перетворювати мирські біологічні потреби в Інститут Страждання, який нескінченний захват і нескінченна розпуста дрімають у нашій релігії, очікуючи повернення до своєї справжньої долі! Справжній етичний розвиток не відкидає християнства, а проростає крізь нього, здійснює насправді його пісню любові, агонію й екстаз над умираючим і богом, що відроджується, містичну силу вина, страшне людожерство Таємної вечері — тільки такий етичний розвиток може служити життєвим силам релігії. А будь-яка спільність інтересів помре через 10 років...