5. Документ в епоху античності

До епохи Шумеру належать складання інших традицій в опрацюванні документа. Виникає традиція засвідчувати документ, підтверджувати справжність і офіційність документа. Процедура затвердження документа відбувається через печатку. Печатки створюють прецедент офіційності, справності власницької ознаки як характеристики будь-якого документа. Одночасно усвідомлювалось значення та роль печатки оскільки уже в Стародавньому Вавилоні існував реєстр існуючих втрачених печаток. Виникає необхідність тлумачення текстів, тобто виділяється ще один важливий напрям-трактування, семантики текстів документа релігійного змісту, їхнє тлумачення було важливим, оскільки сприяло виробленню, вмінь і навиків роботи з документами. Варто сказати, що прочитуючи тексти фахівців складали цілі словники, які заключали в собі слова, терміни, що тут не пояснювалися, їх переклад на інші мови, тобто маємо сказати, що вже в епоху давніх близькосхідних цивілізацій складається традиція філологічного аналізу інформацією таким чином на початковому етапі формування сукупностей, уявлень про документ починається їх перша диференціація, а їх напрями по суті зберігаються й донині, це по-перше інвентарно-каталожний спосіб узагальнення відомостей про документи коли їх враховують як одиниці зберігання, тобто типи оперують як матеріальними об’єктами обліку та зберігання з іншого боку оперування документами. По-друге усвідомлюється різне цільове призначення документа їх функціональне спрямування, що позначалось у окремому архівному зберіганні адміністративному господарстві, фінансових, торгівельних та інших документах, а значність деяких з них зумовлювало особливі умови такого зберігання. Зосередження їх у державних скарбницях, центральних сховищах і навіть іноді в гробницях. По-третє цей напрям у дослідженні жанрово –тематичної диференціацією документів, які містять тексти фінансового, юридичного, релігійного змісту. Розвиток різних сфер соціальної діяльності людини бюрократичної системи, способів управління державою, зумовлюють потребу в різних управлінських, правових, фінансових, дипломатичних, торговельних документів вироблення певних правил організації їхнього тексту відповідно до жанрової специфіки. Документ вже тоді використовується з різною метою як навчальні посібники, довідкові матеріали, засоби управління чи фіксації облікової інформації. Усталеність певних видів документа створює наявність у них формуляра.

6. Документ в епоху середньовіччя

Вага і статус офіційного документа як юридичного акту значно підвищилася в середні віки в умовах феодального права, що регулювало взаємини членів європейського суспільства всіх рівнів, особливо у сфері володіння матеріальними(землі, будівлі, населені пункти) і людськими ресурсами. Це зумовило вироблення законодавства, спрямованого проти фальшування документів. Звідси й постала потреба в більш чіткій регламентації оформлення документів.

В епоху Середньовіччя набуті знання про документ за Античності значно розширюються. З VIII ст. до нашого часу дійшли праці “Liber diurnus”, які містили конкретні приписи що до складання різних видів документів. Їх було безліч

Це – “summa” (сумації), “art”(мистецтво), “narionus”(правила складання документів. Церква, яка була зацікавлена в тому, щоб довести право на своє існування.

Тому й не дивно, що доводячи це право іншим як і право на приватну власність, вона потребувала авторитетних джерел своїх прав, а ними могли стати лише документи.

Працюючи з документами ці церкви на основі своєї практики пропонували прийоми аналізу, тобто критики документів.

Найпотужнішим теологом Середньовіччя став Фома Аквінський. Він заклав підвалини теорії, яка сьогодні є офіціальною доктриною Ватикану. Її більш ніж тисячоліття життя забезпечено сильною аргументацією, що витікає із джерельної бази, якщо інші мужі церкви закликали повірити в те, що Бог є, то Фома шляхом раціональних логічних операцій, доводить, що Бог є.

Він говорить, що можна повірити в те, що Бог є, а можна перевірити і через знання переконатись, що він існує. Фома підняв десятки тисяч документів і аналізуючи їх доводить, що Бог є.