54. Маркетингове планування

Планування як процес розробки плану - безперервний пошук і використання нових шляхів і способів удосконалювання діяльності підприємства в постійно мінливих умовах ринкових відносин. Головні принципи маркетингового планування:- повнота і комплексність ( для прийняття рішень мають бути використані всі факти, події та ситуації у їх взаємозв'язку та відповідно до їхньої значущості);- конкретність (планові величини мусять мати числовий вираз з достатньо високою точністю);- чіткість (пристосування до змінних умов навколишнього середовища, уведенням нових ресурсів, використанням альтернативних варіантів тощо);- неперервність (послідовність та узгодженість дій протягом тривалого часу);- економічність (витрати та планування мають відповідати отриманому прибутку);- якісність виконання планових функцій (зменшення перешкод щодо діяльності підприємства, оптимізація роботи, координація, систематизація тощо).

Тактичне (для досягнення найближчих цілей) Стратегічне.

55. Процес стратегічного маркетингового планування

Масштаби діяльності компанії визначають пріоритетні рівні маркетингового стратегічного планування. Так, для невеликого бізнесу, а також у багатьох випадках і середнього, таке планування здійснюється на корпоративному рівні. Для великого бізнесу характерним може бути поєднання маркетингового стратегічного планування на корпоративному рівні, рівні БО та функціональному. Процес маркетингового стратегічного планування можна поділити на такі стадії: 1. Аналіз ринку та власного стану (ситуаційний аналіз). 2. Визначення маркетингових цілей. 3. Розробка програми (плану) маркетингу.

56. Модель прийняття стр рішень: ринок і.Ансоффа

Згідно з цією моделлю існують 4 стратегії росту бізнесу, спрямовані на реалізацію маркетингових цілей. Вибір маркетингової стратегії, мета якої - збільшення обсягів продажу, ринкової частки та прибутку - залежать від того, який товар виготовляється - новий у товарній номен­клатурі підприємства чи наявний (старий, який підприємство вже виготовляє і про­дає) та від ринку — наявного, тобто такого, на якому підприємство вже діє, чи нового для цього підприємства ринку:• стратегія глибокого проникнення на ринок; • стратегія розвитку ринку; • стратегія розвитку товару; • стратегія диверсифікації. Стратегія глибокого проникнення на ринок, або експансія (наявні товари на наяв­них ринках), передбачає збільшення обсягу збуту, ринкової частки та прибутків на наявних ринках завдяки наявним товарам. Стратегія розвитку ринку передбачає збільшення обсягу збуту завдяки виходу на новий ринок фірми з наявним товаром. Стратегія диверсифікації передбачає розробку нових товарів для нових ринків.

57. Матриця Бостонської консультаційної групи

Матриця передбачає таку класифікацію типів стратегічних господарських підприємств у відповідних стратегічних зонах господарювання: "зірки", "дійні корови", "дикі кішки", "собаки" і передбачає відповідні стратегії для кожного з них. "Зірки" є лідерами в галузі, яка швидко розвивається. Вони приносять значні прибутки, але й одночасно вимагають значних ресурсів для фінансування росту, а також жорсткого контролю за цими ресурсами збоку керівництва. "дійну корову" займає провідне становище у відносно стабільній галузі, або в такій, що скорочується. Стратегія прямована на збереження існуючого становища якомога довше і надання підтримки СГП, які розвиваються. "Дика кішка" або "знак запитання" має слабкий вплив на ринок (мала частка на ринку) в галузі, яка розвивається. Як правило, для неї характерні слабка підтримка покупцями і неясні конкурентні переваги. До "собак" відносять СГП з обмеженим обсягом збуту в галузі, яка склалася, або скорочується за довгий час перебування на ринку. Цим підприємствам не вдалося завоювати симпатії споживачів, і вони суттєво поступаються конкурентам за всіма показниками. 58. Глобальні стратегії та стратегії за М. Портером

Можна виділити п'ять глобальних маркетингових стратегій, які визначають принципові рішення щодо вибору напряму розвитку фірми:• стратегія інтернаціоналізації передбачає освоєння нових ринків;• стратегія диверсифікації— освоєння виробництва нових товарів (у тому числі не пов'язаних з основними видами діяльності); • стратегія сегментування — виробництво широкої гами товарів для різних груп споживачів;• стратегія глобалізації — стандартизація продукції на основі визначення за­гальних характеристик ринків, які не залежать від особливостей країн;• стратегія кооперації — взаємовигідна співпраця з іншими фірмами (створен­ня закупівельних, дослідницьких, рекламних товариств, спільних марок).Базовими стратегіями розвитку, за М.Портером, є три стратегії:• стратегія цінового лідерства;• стратегія диференціації;• стратегія концентрації.