19. Первинна і вторинна інформації для проведення маркетингових досліджень, їх переваги та недоліки

Первинна інформація — це інформація, що збирається вперше для рішення чітко визначеної проблеми. Переваги первинних даних:· збираються відповідно до чітко визначених цілей конкретного дослідницького завдання; - методологія збору інформації відома і контролюється фірмою; -відсутність суперечливих даних з різних джерел; -можливе визначення надійності; - результати доступні фірмі й обмежені для конкурентів. Недоліки первинної інформації: - збір даних може зайняти багато часу; -можуть виникнути великі витрати; - деякі види інформації можна не одержати; - підхід фірми може мати обмежений характер; - фірма може виявитися нездатною зібрати необхідну інформацію.Вторинна інформація — це дані, зібрані раніше з метою, що відрізнялася від цілей, пов'язаних з рішенням досліджуваної проблеми. Переваги вторинної інформації: - коштує недорого; - легко одержати; -  є основою для первинної інформації; - наявність декількох джерел інформації. Недоліки вторинної інформації: - може бути недоступною; -  може не бути корисною; - може бути неточною; - може бути застарілою; -може бути недостатньою.

37. Етапи ціноутворення

1)визначення цілей ціноутворення 2)аналіз попиту на товар 3)аналіз витрат 4) аналіз цін конкурентів 5)вибір методу ціноутворення 6)вибір цінової стратегії 7)встановлення остаточних цін

38. Методи ціноутворення

1. Орієнотовані на витрати: 1)метод «витрати+прибуток» 2)метод, орієнтований на аналіз беззбитковості і забезпечення цільового прибутку (гранична ціна, ціна беззбитковості, цільова ціна,точка беззбитковості, показник безпеки(ЦК-ТБгрош под. на ЦК), маржинальний дохід(різниця між доходом та змінними витратами) 2. Орієнтовані на попит 3. Орієнтовані на конкурентів.

39. Стратегії ціноутворення

1) збереження стабільного стану на ринку при невисокій рентабельності та середніх показниках діяльності під-ва 2) розширення частки ринку 3) максимізації прибутку, підвищення рівня рентабельності 4)підтримка та забезпечення ліквідності та платоспроможності 5) завоювання лідерства на ринку визначення цін 6) стратегія пасивного наслідування за лідером 7)на розширення експортних можливостей.

40. Цілі та функції політики розподілу

Цілі розподілу є критеріями вибору каналу розподілу і підпоряд-ковані загальноорганізаційним цілям і маркетинговим цілям: збільшити протягом року обсяг продажу продукції на 10%;довести протягом року частку прямого продажу у центральному регіоні до 40% Стратегічні: 1)прогноз, планування перспективних каналів збуту 2)вибір прямого чи опосередкованого каналу збуту 3)вибір оптимальних каналів збуту, розміщення складів. Тактичні: 1) робота з наявними клієнтами та залучення нових 2)пошук і відбір комерційних пропозицій на поставку товару 3)організація виконання замовлень і поставка товару

41. Посередницька діяльність

Збутові філії – організовуються великими підприємствами, функцією яких є швидка поставка продукції. Торгові представники – посеред-ники, які є юридичними особами, що укладають угоди і ведуть справи кількох фірм. Торгові дома – великі оптово-роздрібні фірми, які займаються не тільки торгово-посередниць-кою діяльністю, але й інвесту-ванням капіталу у виробництво, здійснюючи складування, страху-вання продукції. Оптова торгівля – діяльність, пов’язана з продажем товарів для їх наступного перепродажу. Дилер купує товар за договором поставки і стає власником продукції після оплати поставки Дистриб’ютор – посередник, який отримує право збувати товар виробника на певній території і визначений термін. Не є власником товару. Комісіонер – посередник, який укладає угоду про поставку продукції від свого імені, але не є власником товару і працює за рахунок виробника. Комісіонер має склади, забезпечує зберігання продукції. Агент – посередник, який є юридичною особою і представляє інтереси певних виробників при збуті їхніх товарів, укладаючи угоди від імені та за рахунок виробників.