2. Дослідження моди історичного періоду епохи

У ХVIII ст. В мистецтві на зміну стилю Бароко приходить більш витончений, декоративний стиль Рококо. Центрами Європейської культури стає Англія та Франція у ХVIII ст. Економічно зміцнівши стають сильними державами, і мають великий вплив на всі сфери суспільного і культурного життя сусідніх держав.

Назва Рококо походить від французького слова “рокайль”, що означає “прикраси”, “елемент декору і форми роковини”. Стиль отримав розвиток в живописі, скульптурі, архітектурі. Стиль Рококо показав великий вплив на костюм і зачіску.

XVIII було століттям розквіту жіночих зачісок і перук. Ніколи різноманітність моди і її «драматичність» не були показані так очевидно, як в епоху рококо. Між двома крайнощами - від високої зачіски до низької і навпаки - постійно коливалася мода. У першій половині XVIII століття жіночі зачіски у Франції продовжували залишатися громіздкими і важкими. В основному вони повторювали силуети зачіски «а-ля Фонтанж» з невеликими змінами. Незабаром висока зачіска в 2 фути (62 см) починає опускатися і отримує назву «Фонтанж-комод» - «зручна». Під впливом нового стилю змінився естетичний ідеал. Якщо стиль Барокко був громіздким і важким, як у костюмах, так і у зачісках, то стиль Рококо навпаки приніс делікатність, повітряність і легкість, витонченість, ніжність. Зникають риси сили і мужності в чоловічих портретах. І чоловіки і жінки нагадують ляльок вивбираних в шовк, без віку та індивідуальності. Світла парука, білила і рум’яна приховували вік.

У часи правління короля Людовика XV чоловіки продовжують носити перуки з великими локонами. Та з 1710 р. зачіски змінюються, стають більш витонченими, завивка виконана малими кільцями, пізніше їх зав’язували у хвіст на потилиці. Найпопулярнішими були зачіски “ке” і “бурс”.

У 1712 році «фонтанж» стає не модним і зникає. Король Людовик XIV втрачає колишньої інтерес до моди і повністю підпорядковується впливу своєї останньої фаворитки мадам Ментенон, побожною і скромною жінки, що носить безглузду, приплющену зачіску, що отримала уїдливу назву «Смирення». Всі придворні дами змушені були зачісуватися «а-ля Ментенон» (ілюстрація 5).

З 1725 року при дворі Людовіка XV входять в моду маленькі, витончені зачіски, які сильно пудрили. Ці зачіски називали «малими пудрені». Вони були майже однакові для чоловіків і жінок. Волосся завивали в легкі завитки, на зразок раковини і укладали навколо голови широким вінком, залишаючи потилицю гладким. У жінок в зачісці присутні ще два змієподібних локона, які спускалися на сильно декольтований груди. Таку зачіску носила графиня Коссель, тому зачіску називали її ім'ям.

Але рафінована добірність маленьких білих головок панувало не довго. У 1730-ті роки XVIII століття з'явився новий силует зачіски, не занадто витонченої «яйцевидної» форми. Волосся збивалось і гладко вичісували вгору над чолом. Два щільних, трубчастих локона укладали від вуха до вуха через тім'я, через найвищу точку зачіски. Ззаду кріпили шиньйон, досить плоский за формою. Іноді робили не локони, а буклі, укладали їх паралельно один одному в тому ж напрямку, а біля вуха завивали і спускали на плече один або два локона. Зачіску обов'язково прикрашали квітами, локон - перлами.

Але до середини століття зачіски знову збільшилися, як і спідниці, розтягнуті на китовому вусі. З'являється зачіска «тапе» - «Завивка». Завиті волосся вбивалися і укладалися високо над лобом у кок різних варіацій. Стали носити зачіски типу «вінець», «діадема». Торсад - (фр. - джгут), косу, або довгі завиті пасма перещеплених стрічками і перлами й укладали за формою голови (ілюстрація 6). Здебільшого силуети повторюються. 

Вступ на престол Людовіка XVI ознаменувався появою нової зачіски «Квіти королеви», прикрашеної хлібними колосками і рогом достатку. Це було початком перукарського безумства. Дуже скоро мода витіснить колишні, більш скромні зачіски часів раннього рококо. Тон задає сама королева. У 60 - 70-ті роки зачіски представляють собою вже цілі споруди в півметра висотою, які зводять вправні перукарі-куафер. Змагаючись між собою, столичні куафер вигадували не тільки небачені досі зачіски, але і нечувані для них назви: «Зодіак», «Бурхливі хвилі», «Мисливець в кущах», «Скажений пес», «Герцогиня», «Пустельник», «Капуста», «Мушкетер», «полісадник», «Посмішка ангела», «розквітає приємність», «Чарівна простота».

З 30 рр. XVIII ст. була створена зачіска Марії – Антуанетти (ілюстрація 7), прикрашена хвилями шифону, пір’ям, дорогоцінностями. Для того щоб її виконати, потрібно використати каркас. На такі високі зачіски використовували до десяти шиньйонів. Ці зачіски прикрашалися не тільки стрічками та пір’ям, а й бутафорськими виробами. Наверх зачіски прикріпляли фігурки людей, чучала тварин, квіти і плоди. Назва зачісок мінялась так швидко , як і сам силует. Так, в честь морської битви з’явилась зачіска “фрагет” (ілюстрація 8). Зачіска була високою і потребувала великої кількості шпильок, пудри, тому зберегти її старалися як можна довше і не розбирали декілька днів, інколи тижнями. Під час сну користувалися спеціальними підголівниками, які давали змогу тримати зачіску в повітрі.

В кінці століття зі зміною костюма, видозмінюється і зачіска. Вона стає більш нижчою, типу зачіски “принцеси Ламбаль”. Мода на буклі відходить, волосся розкручують і розчісують, прикрас стало менше. Виходить з моди пудра. Рум’яни зникають на обличчі з’являються білила. Білі перуки змінилися на руді, золотисті, каштанові. В цей час в моду входять невеликі перуки, завиті крупними локонами з плоским шиньоном на потилиці.

У Англії, у чоловічих зачісках розповсюдженням стилю Рококо з’явилися маленькі пудрені перуки з зачіскою типу “щітка”, “їжак”, “крила голуба”. Часто ці зачіски із власного волосся обтрушеного пудрою. Поширюються різні варіанти зачісок з косою чи хвостом з заду, з боковими тугими буклями над вухами, - їх прикрашали переважно чорною стрічкою.

Важко назвати інший стиль, який прикрашав би зачіску більше, ніж стиль Рококо – золоті шпильки, нитки перлів, банти з дорогоцінними підвісками, пір’я різних величин, гребені з опала, онікса. Шпильки використовували десятками, а то й сотнями. Було модно прикрашати зачіску живими квітами, і щоб вони не в’янули, в середину вставляли флакон з водою. Декорували зачіски гірляндами дрібних шовкових квітів, довгими страусиними перами, перами марабу.

Під час стилю рококо чоловічі і жіночі костюми шили із простого сукна, тонкої шерсті бархату, багато декорувались. З часом одяг змінювався стаючи вишуканішим і дорогоціннішим. Мода стилю диктувала плавність ліній, прикрас, видів квітів, розеток, вишивок, роблячи костюм більш нарядним. Багато уваги приділяли доповненню костюма та зачіски. Знамениті художники робили ескізи, модні ювеліри придумували вишукані прикраси. Найбільш поширеними були бархатні сітки, стрічки, брошки.

З головних уборів чоловіки носили трикутні капелюхи з високо піднятими полями, відпрацьовані пухом, чи коротким страусиним пір’ям. Нижні верстви населення носили суконні і жерстяні ковпаки, м’які фуражки, круглі широкополі капелюхи з стрічкою.

Жіночі головні убори стали частиною зачіски, являючись її прикрасою. Велика кількість моделей шляп. На зачісках носять кружевні чепчики, заколки, муфточки. Чепчики дістали різні назви: “Тереза”, “летючка”, “капуста”, “ріпа”, візок. Носили шляпи з круглими полями – “квакерські”, а також низькі фетрові шляпи-трикутники. Для збереження зачіски носили нічні головні убори у виді сітки із тонких ниток, кружевних чепчиків, відпрацьовані рюшами.