60.Породи коропа.
Вихідним матеріалом для створення селекції українських порід коропа послужило місцеве стадо Антонівського держриборозплідника. Почалися роботи в 1930 році Кузьомою. Основним методом селекції був масовий відбір з високою інтенсивністю на молодих вікових групах риб. Цього річки ≤ 3%, дворічки ≤ 25%, три річки ≤ 50%, ремонт при переводі у маточне стадо ≤ 25%. 1. український лускатий короп – апробований у 1956 році має суцільний лусочковий покрив, утворений правильними рядами лусочок. Має більш високу пошукову властивість і повніше використовує природну кормову базу водойму. 2. український рамчатий – відноситься до малолусочкового типу розкиданого коропу. Лусочки дзеркальні обмежовують тулуб вздовж спини, навколо зябрової кришки, по килю черевця і на хвостовому стеблу, утворюючи рамку. Як і лускатий має високий темп росту і гарну високоспинну форму тіла. Внутрішньопородні типи: а) Антонінсько-Зозулинецький лускатий короп; б) Несвіцький зональний тип коропа української рамчастої породи; в) Любінський лускатий короп; г) Нивківський лускатий короп.
3. Сарбоянський короп – опробуваний у 1986 році (Новосибірськ, Омськ).Має суцільний лускатий покрив, генотип SSnn.
Робоча плодючість у віці 5 років - 755,4 тис. Штук ікринок
4. Парський короп – опробуваний у 1989 році (Рязань). Має 2 відводки: місцеві із суцільним лускатим покривом і коропи, що походять від українських і місцевих коропів, з розкиданим лускатим покривом. Місцеві коропи отримані шляхом схрещування безпородного коропа з амурским сазаном. Вони мають кращу зимостійкість. Друга відводка володіє більш високим темпом зростання. Плодючість Парского коропа висока - 300-350 тис.
5. Ропшинський короп – з 1949 року. Він відрізняється високою зимостійкістю, що визначається великою часткою крові амурського і тапараванского сазанів, є одними з вихідних видів риб, які брали участь у створенні цієї породи. Ропшинский короп зростає трохи повільніше, ніж чистий короп.
6. Середньоросійський – з 1962 року.
7. Білоруський – з 1947 року.
8. Казахстанський – з 1972 року.
74.Вивчення швидкості росту риби на першому, другому і третьому році життя. Проведення розрахунків приросту риби у ставках. Обчислення вгодованості риби.
Контроль за зростанням цьоголіток здійснюють виловом частини риби зі ставка через певні періоди часу, при цьому рибу зважують, вимірюють і складають акт. Щоб показники контрольних облові були точними, потрібно дотримуватися наступних правил: виловлювати цьоголіток через кожні 10-15 днів; рибу виловлювати в кожному ставку на 8-10 ділянках, залежно від його характеру (мілководна, глибоководна і берегова зони) ; в кожному ставку виловлювати для контролю не менше 0,2% загальної кількості цьоголітків в ставку; визначати середню масу цьоголіток для кожної ділянки і по ставку в цілому; всі результати контрольних облові записувати у спеціальні відомості.
Результати контрольних обловів порівнюють з планованим графіком зростання по даному ставку.
Якщо при аналізі отриманих даних виявляється, що риба відстає у рості від планованого графіка, то встановлюють причини і вживають відповідних заходів з підвищення вмісту розчиненого кисню або збільшують раціон, поліпшують якість кормів і т. д.
Контроль за зростанням дволіток коропа в нагульних ставках здійснюють проведенням контрольних облові через кожні 15 днів. При цьому роблять проміри і зважують по 50 риб з кожної ділянки, визначають середню масу і порівнюють з графіком зростання. Оглядають також рибу для встановлення зовнішніх паразитів. Якщо паразитів немає, її випускають. При виявленні їх кілька примірників риб доставляють (у живорибна тарі) в ветлабораторію для дослідження. Після проведення контрольних облові всі дані записують у спеціальний журнал і складають акт про проведену роботу.
Приріст коропа в різні місяці залежить від погодних умов, розвитку природної кормової бази, і ці фактори необхідно завжди враховувати з подальшим коректуванням внесення кормів.
Велике значення для зростання коропа має температура води. При оптимальній температурі риба краще поїдає корми, відповідно збільшується її приріст.
При інтенсивному годуванні риби, особливо в жаркий період, необхідно стежити за станом газового режиму ставків.
Плануємий приріст коропа за рахунок штучного корму (Пк) можна визначити, виходячи із загальної рибопродуктивності (П0) та кратності посадки N (кг/га):
Пк = По-По/N
У певній мірі критерієм зимостійкості цьоголіток може служити коефіцієнт вгодованості, обчислюваний за формулою Фультона у сучасній модифікації:
В
* 100
К = l³
де В – маса цьоголіток,
l – мала довжина (до кіпця лускового покриву).
Коефіцієнт вгодованості визначають двічі. Перший раз – 1-10 серпня під час контрольного лову, що дає можливість у певній мірі прогнозувати зимостійкість вирощуваної молоді. З цією метою промірюють і зважують не менше 100 екземплярів цьоголіток з кожного ставу. Потім їх сортують на великих, середніх і дрібних та визначають середню масу, коефіцієнт вгодованості для кожної групи. На цей період вгодованість повинна дорівнювати 2,1-2,3. При більшому розриві за масою цьоголіток трьох груп, низькій вгодованості (1,5-1,8) необхідно за час, що залишився до кінця вегетаційного періоду, вжити заходів щодо забезпечення одержання зимостійких цьоголіток, зокрема, ввести в раціон корми з широким білковим співвідношенням (зернові, кукурудза).
Вдруге визначають вгодованість перед посадкою цьоголіток на зимівлю, коли коефіцієнт повинен бути не нижче 2,7-2,8. При нижчих показниках слід організувати годівлю цьоголіток у зимувальному ставу, щоб зменшити період голодного обміну за рахунок резервних речовин. Залежно від температури води на кормові столики, встановлені в зимувальних ставах, задають корм у кількості 0,5-2,0 % від маси посадженої риби при суворому контролі поїдаємості. Після закінчення контрольного лову складають акт і звіт.