Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
аква 4, 18, 32, 46, 60, 74, 88.docx
Скачиваний:
8
Добавлен:
01.12.2019
Размер:
35.26 Кб
Скачать

32.Способи дослідження якісного і кількісного складу рослинного і тваринного світу ставів.

Основними способами дослідження якісного і кількісного складу є вивчення розвитку фітопланктону, зоопланктону, зообентосу передбачає встановлення видового складу тварин, кількісного розвитку організмів, ролі у фіто-, зоопланктоні та бентосі окремих видів і груп організмів, їх кількісного співвідношення. Фітопланктон представлений водоростями різних систе­матичних груп. Розрізняють фітопланктон морів, солонуватих і прісних вод. Морський фітопланктон складається переважно з діатомових, динофітових, криптофітових та інших водорос­тей. Вони населяють товщу морської води до глибин 50—100 м. Саме на такі глибини проникає сонячна радіація, і в автотроф­них організмах тут можуть протікати процеси фотосинтезу. В прісноводному фітопланктоні основними компонентами є діатомові, синьо-зелені та зелені водорості. До його складу входять також представники золотистих, евгленофітових, динофітових, жовто-зелених та інших відділів водоростей. Він поширений до глибин 20—40 м. На формування фітопланк­тону істотно впливає гідрологічний і гідрохімічний режим водних об'єктів, освітленість води та інші чинники. Фітопланктон відіграє важливу роль у формуванні якості води і біопродуктивності водойм. Він є джерелом утворення первинної продукції та внутрішньоводоймного поповнення розчиненого кисню. Зоопланктон — сукупність водяних безхребетних тварин, що населяють товщу морських і прісних вод. Це найпростіші, гіллястовусі і веслоногі ракоподібні, коловертки, велігери (ли­чинки) молюсків, личинки креветок тощо. Серед них є й організми, здатні до досить активного переміщення у воді. Так, дафнії рухаються стрибками, веслоногі ракоподібні — аа принципом реактивного руху. Ці рачки здатні також до вертикальних міграцій — від поверхні до дна і навпаки. Бентосні організми поділяють за величиною. Найдрібніші (менші за 0,5 мм) — мікрозообентос — мешкають на поверхні донного ґрунту. До цієї групи входять і дрібні форми, які живуть в поровій воді між частинками піску або мулу і скла­дають інтерстиціальну фауну. До прісноводного мікро-зообентосу належать інфузорії, корененіжки, джгутикові, коловертки, нематоди, деякі турбелярії. До складу мезобентосу входять організми (до 1,5—2,0 мм), які можуть бути постійними компонентами донних ґрунтів (бентосні гіллястовусі, веслоногі та черепашкові рачки, дрібні черви — олігохети, личинки комарів — хірономіди, водяні кліщі тощо) та тимчасовими мешканцями дна. До останніх належать личинки бабок, одноденок, жуків та інших комах, які в своєму життєвому циклі змінюють одне середовище на інше (гетеротопи): личинки і лялечки живуть у водному середовищі, а дорослі стадії (imago) — у повітряному.

46.Підготовка до нересту, бонітування та визначення готовності плідників до нерестової кампанії.

Підготовчі роботи з плідниками до нересту наступного року починають із посадки їх у літньо-маточні стави на нагул після нерестової компанії поточного року, тобто технологічні процеси, пов'язані з утриманням плідників, скадаються з двох етапів, кожний з яких має свої конкретні завдання .Перший період – весняний, основні роботи в цей час пов’язані з інвентаризацією маточного поголів’я, розподілом за статтю і розсадженням їх для переднерестового утримання. Після зими із зимувальних ставів спускають воду і виловлюють рибу, проводиться розвантаження зимово-маточних ставів при температурі води 8-10 ˚С. недопустимо перетримувати плідників в зимувальних ставах при підвищенні температури води, це є небезпечним при спільній зимівлі самців і самок. Перед нерестом їх необхідно розсадити у різні водойми. Переднерестове утримання плідників триває 20-30 діб.Потрібно скласти план проведення нерсту, де визначають, які стави будуть використовувати в першу чергу, яких плідників у них будуть саджати.Нерест може проводитися фронтально і в розтягнуті строки: фронтальний нерест – найчастіше в невеликих господарствах, а розтягнутий – у великих рибгоспах із великою кількістю нерестових ставів. Саджають на нерест окремі групи через 3-4 дні, щоб забезпечити вилов личинок і уникнути несподіванок, пов’язаних уз погодними умовами.