5. Малювання:

А. На якому стані знаходиться малювання:

- дозображувальний ("каракулі");

- етап впізнання предмета у випадковому сполученні рисок;

- етап зображення за наміром, але результат випадковий;

- етап підпорядкування рухів руки певному наміру цілеспрямоване досягнення результату;

Б. Бесіда і спостереження:

- дати папір і олівець;

- зафіксувати дії дитини та словесне обґрунтування означення свого малюнка (якщо вони є).

В. Бесіда:

- Що ти будеш малювати ?

• Що ти малюєш ?

• Що ти намалював ?

6. Специфіка спілкування дитини

1. Що є сигналом до дії? (Слово, жест, міміка, інтонація дорослого).

Експериментальні ситуації:

а) попросити: давай ручку, ляльку;

б) супроводити відповідним жестом у ситуаціях, коли предмет на очах у дитини і коли малюк його не бачить;

в) з багатьох вибрати один;

г) між вказівкою і дією є проміжок часу;

д) на очах у дитини "заслонити" предмет і попросити, запропонувати, наприклад: "М'ячик під чашечкою. Дай м'ячик", але руку дитини затримати на 20-30 секунд). Чи виконає дитина завдання.

є) перед дитиною чашка і ложка. Декілька разів пропонувати: "Дай чашечку", "Дай ложечку", - що візьме малюк після зміни інструкції?

Гальмуюча_дія:

а) закрий кришку; зачини двері;

б) реакція на "не можна".

2. Активність під час слухання казок, розповідей, віршів.

3. Як дитина реагує на схвалення, похвалу дорослих, на осудження, покарання, на заборону з боку вихователя, помічника. Як, у якій формі виявляється домагання одержати визнання з боку дорослих, однолітків?

Наприклад: "Дивись, як я прибрав іграшки", або "А я вже все з’їв».

Зміст і характер скарг дитини. Коли вони виникають?

Соціальна ситуація розвитку дитини.

Ставлення дитини до інших дітей групи (тягнеться до дітей, прагне до спілкування з ними, полюбляє їх або навпаки; форми виявлення цього ставлення. Чи охоче йде до дошкільного закладу? Поступається чи агресивний у спілкуванні з дітьми, співчуває, ревнує, симпатизує, радіє, коли іншому погано, тощо. Ставлення дітей групи до дитини.

4. Усвідомлення себе:

а) форма називання самого себе (йменням, "Я");

б) здатність впізнавати своє зображення:

• у дзеркалі (показати і запитати "Хто це?");

• на фотографії;

в) чи є потяг до самостійності - "Я сам!":

• реакція на допомогу дорослого (не ухиляється від дій чи ухиляється);

• поява негативних форм поведінки (упертість, негативізм, своєвілля).

5. Керування власними діями:

а) виконання дітьми простих, але цікавих завдань; чи вміє доводити до кінця (наприклад, зібрати кубики у шухляду);

б) чи додержується простих правил у грі.

Гра у схованки. Експериментатор заплющує очі. Дитина ховає іграшку. Ви шукаєте. Чи стримається дитина, не покаже, куди сховала іграшку?

в) чи вміє дитина стримувати безпосередні бажання.

Дати цукерку дитині і попередити, щоб не їла, доки не прийде мама; дати покуштувати, а потім з'їсти самій (самому).

г) поведінка в ситуаціях, що вимагають вибору. Запропонувати дитині 3-4 нові іграшки, але дозволити обрати лише одну (зафіксувати поведінку дитини). Дати характеристику на підставі спостережень за дитиною та висновків експериментальних ситуацій.

6. Особливості характеристики психологічних процесів: сприймання, пам'ять, мислення, уява дитини:

а) сприймання предметів, людей:

- показати малюнки предметів або фотографії людей. Що це? Хто це?

- скільки предметів "впізнає" і скільки вірно називає? Характер помилок сприймання:

- орієнтація лише на основну форму, ігнорування відмінностей (горіх-м’ячик, яблуко-кулька);

- орієнтація на випадкову деталь;

- орієнтація на форму неіснуючих деталей;

б) показати сюжетний малюнок та запитати, про що розповідає малюнок?

Розрішення кольорів:

• запитати про колір предмета, який обрала дитина;

• обрати з багатьох предметів однаково пофарбовані (синій м'яч, синя машина тощо);

• обрати з багатьох предметів однакові за призначенням, але різнопофарбовані (тільки машинки ...);

в) мислення дитини: наочно-дійове або наочно-образне:

- характер спроб дітей під час виконання завдання: одягнути ляльку в одяг для прогулянки (запропонувати одяг різного розміру, одяг має бути однаковий за всіма ознаками, крім величини).

г) уява:

- розкажи мені казку про твою ляльку, про ведмедика, про зайчика;

- на що це схоже?

д) пам'ять:

- показати знайому книжку, запропонувати відтворити казку («прочитати» книжку);

- провести експеримент на запам'ятовування предметних картинок і окремих слів (аналогічно змісту):

Наприклад:

1) Я хочу пограти з тобою у картинки. Дивись, які вони красиві, що на них намальовано? (10-12 картинок) А тепер я зберу

картинки, сховаю їх у конверт, а ти пригадай, що на них намальоване?

2) Давай пограємося у слова. Слухай скільки я знаю слів (називає). А тепер повтори ці слова.

Зафіксувати, скільки картинок із слів дитина відтворює. Яка пам'ять у неї переважає?

Інструкція: час, протягом якого пред'являються картинки і слова, має бути однаковим.

7. Розвиток мови, недоліки в мові та їх причини:

а) словниковий запас;

б) ситуативне або зв'язне мовлення;

в) функції мови (характер речень).

Висновки спостережень дитини під час гри, у дитячому колективі, вдома. Пропозиції щодо виховної та розвивальної роботи дитиною.

Орієнтовний зразок плану вивчення сім'ї

1. Склад сім'ї, професії, освітній рівень батьків, інших дорослих членів сім'ї, які приймають участь у вихованні дитини.

2. Загальна сімейна атмосфера, особливості взаємовідносин між членами сім'ї:

- стиль звертання один до одного;

- характер стосунків у сім'ї;

- своєрідна автономність кожного члена сім'ї.

3. Виховний потенціал сім'ї – культура побуту, режим, форма відпочинку, наявність бібліотеки, музичних інструментів, культура спілкування.

4. Суспільна позиція членів сім'ї – ставлення до соціуму, природи, до трудових і громадських обов'язків.

5. Виховна позиція сім'ї – усвідомлення цілей і завдань виховання, відповідальність за виховання дітей, форми і методи виливу на дітей, рівень педагогічної культури.

Методи діагностування сім'ї надзвичайно різноманітні. Використайте з членами родини та дітьми наступні: бесіда (методика контактної дії), анкетування батьків, малюнок дитини, спостереження, інтерв'ю тощо.

Схема напрямів освітньої роботи вихователя з дитиною та родиною

Знайомство з сім'єю: тип сім'ї, умови життєдіяльності, режим дня дитини, харчування, стиль спілкування в сім'ї.

Знайомство з дитиною: вік, індивідуальні особливості, соціальні фактори впливу на розвиток особистості дитини.

Діагностика розвивального середовища, в якому перебуває дитина та його корекція (за потребою).

Апробація власної моделі виховання та розвитку дитини в різних видах (гра, навчання, дозвілля, побутова діяльність) та формах організації (індивідуально, спільно з вихователем, спільно з батьками, спільно з вихователем та батьками).

Самоаналіз власної педагогічної діяльності, діагностування змін у пізнавальній та соціальній сферах дитини.