4. Розрахунок лізингових платежів.

Методи розрахунку лізингових платежів

У практичній діяльності лізингові платежі відповідного періоду згідно з особливостями оподаткування лізингових операцій, доцільно поділити на такі складові:

• відшкодування вартості об’єкта лізингу;

• виплати за лізинговою ставкою, яка відшкодовує витрати лізингодавця та спрямовується на формування його доходу.

Методи розрахунку лізингових платежів ґрунтуються на теорії зміни вартості грошей у часі. Це зумовлено тим, що лізингова компанія має враховувати розрив у часі між сплатою грошових коштів постачальнику та отриманням грошей від лізингоодержувача

Періодичні лізингові платежі за методами їх розрахунку поділяють на такі види:

регулярні платежі, тобто платежі, що здійснюються через рівні проміжки часу, у тому числі:

• постійні платежі (ануїтет );

• платежі зі змінним відшкодуванням вартості предмета лізингу;

• платежі з відшкодуванням вартості предмета лізингу рівними частинами;

нерегулярні платежі – лізингові платежі погоджуються сторонами відповідно до графіка, в якому вказані певні строки та суми платежів.

2. Лізингові платежі зі змінним відшкодуванням вартості предмета лізингу

Розмір першого лізингового платежу визначається за такою формулою:

3. Лізингові платежі з відшкодуванням вартості предмета лізингу рівними частинами

4. Нерегулярні лізингові платежі

Розрахунок суми дисконтованих лізингових платежів здійснюється на основі використання формули

Вибір методу розрахунків лізингових платежів при складанні графіка їх сплати дає можливості лізингоодержувачу та лізингодавцю маневрувати коштами, забезпечує необхідний рівень ліквідності, враховує можливі ризики неповного та несвоєчасного виконання зобов'язань основними учасниками лізингової угоди.

5. Оподаткування операцій фінансового лізингу.

Згідно з пп. «б» 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу фінансовим лізингом є господарська операція, яка здійснюється фізичною або юридичною особою та передбачає передачу орендарю майна, що є основним засобом згідно із Податковим Кодексом, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків і винагород, пов’язаних із правом користування і володіння об’єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо договір лізингу містить одну з таких умов:

Термін «строк фінансового лізингу» означає передбачений лізинговим договором строк, який починається з моменту передачі ризиків, пов’язаних зі зберіганням або використанням майна, чи права на одержання будь-яких вигід або винагород, пов’язаних з його використанням, будь-яких інших прав, що випливають із прав на володіння, користування або розпорядження таким майном, лізингоотримувачу (орендарю) і закінчується строком закінчення дії лізингового договору, включаючи будь-який період, протягом якого лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення щодо продовження строку лізингу згідно з умовами договору.