Тема 9 Податкова звітність Лекція 12 Податкова декларація з пдв

Питання:

1 Структура та зміст Податкової декларації з податку на додану вартість.

2 Порядок складання Податкової декларації з ПДВ та періодичність її подання.

3 Звітність з податку на доходи фізичних осіб.

Мета: ознайомлення з особливостями складання податкової звітності

Література: [3]; [23, с. 262-310]; [38, с. 444-476]

1 Структура та зміст Податкової декларації з податку на додану вартість

Податок на додану вартість справляється з підприємств на підставі Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР.

Закон визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Платниками податку згідно із Законом є такі особи:

• будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

• будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі:

• коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобаль­ної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування подат­ку на додану вартість);

• особа, що уповноважена вносити консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв'язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

• особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України;

• особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого май­на, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з по­ставки товарів (послуг) у сумі 300 тис. грн., чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

• будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб - ввозить (пересилає)) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, неза­лежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподатку­ванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особа­ми) та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію Ук­раїни, та отримувачів таких поштових відправлень;

• у разі ввезення (пересилання) товарів (предметів) фізичними особами, не зареєстрованими як платники цього податку, в обся­гах, що перевищує неторговий оборот, який підлягає оподаткуван­ню, такі особи сплачують податок на додану вартість під час перети­ну такими товарами (предметами) митного кордону України без реєстрації виходячи з митної вартості товарів (предметів), що перевищують розмір неторгового обороту.

Згідно із Законом об’єктом оподаткування є такі операції:

• поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредито­ру) для погашення заборгованості заставодавця, а також э пе­редачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю);

• ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі імпорту) (експорт – 0 %).

База оподаткування податком на додану вартість залежить від виду поставки, а саме:

• База оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуван­ням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на до­дану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із за­конами України з питань оподаткування. До складу договірної (кон­трактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику по­датку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацію вартості товарів (послуг).

• У разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник по­датку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

• Для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами Ук­раїни з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

• Для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, базою оподаткування е договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт, який засвідчує факт отримання послуг.

• Для готової продукції, виготовленої на території України з давальницькою сировини нерезидента, у разі її поставки на митну територію України базою оподаткування е договірна (контрактна) вартість такої продукції з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну такої готової продукції згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валют ним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань. При цьому податок сплачується до бюджету покупцем у порядку, передбаченому для оподаткування товарів, що імпортуються, а відповідальність за сплату податку покупцем такої продукції несе вітчизняний її переробник.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Об’єкти оподаткування, що визначені Законом, за винятком операції, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з Законом, оподатковуються за ставкою 20 %.

Законом визначено поняття "податковий кредит" та "податкове зобов'язання ".

Податковий кредит (виникає при придбанні) звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з Законом.

Податкове зобов'язання (виникає при реалізації) - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з Законом.

Виходячи з вимог Закону підприємство - платник податку сплачує в бюджет різницю між податковим зобов'язанням і податковим кредитом. Від'ємна різниця між податковим зобов'язанням і по­датковим кредитом підлягає відшкодуванню з бюджету.

Для подання в орган державної податкової служби передбачено застосування 2-х форм декларацій: повної та скороченої.

Повна форма декларації податку на додану вартість, порядок її заповнення і подання до державної податкової служби затверджена наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 166 з подальшими змінами.

Скорочена форма податкової декларації з податку на додану вартість, затверджена наказом ДПА України від 23 жовтня 1998 р. № 499. Скорочену декларацію подають платники податку у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону Ук­раїни "Про податок на додану вартість") суми податку на додану вартість повністю залишаються в розпорядженні цих платників податку для цільового використання. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених вказаними пунктами. Додатково до скороченої декла­рації подається Довідка щодо цільового використання сум податку на додану вартість.

Форма повної декларації складається з вступної частини та чотирьох розділів:

I. Податкові зобов'язання;

ІІ. Податковий кредит;

3. Розрахунки з бюджетом за звітний період;

4. Заповнюється службовими особами ДПІ.

Вступна частина та перші три розділи заповнюються платником податку, а розділ IV - податковою службою.

Платник податку самостійно обчислює суму податкового зо­бов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним реєстрів отриманих та виданих податкових накладних. Достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписаними відповідальних посадових осіб (директора, головного бухгалте­ра) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом підзвітних осіб, зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Джерелами інформації для заповнення форми е аналітичні дані за дебетовими та кредитовими оборотами до субрахунку 641 "Розрахунки з бюджетом", субрахунок другого порядку з ПДВ. Слід зазначити, що дебетові обороти з ПДВ заповнюються виключно за наявності податкових накладних, та запису їх у книгу реєстрації податкових накладних, яка ведеться у документарному або електронному виді. Якщо податкова накладна відсутня, то до її отримання відображається податковий кредит на однойменному субрахунку 644 «Податковий кредит».

Податкова накладна може не виписуватися також у разі продажу транспортних квитків, при виписуванні готельних рахунків, при оплаті за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за покажчиками приладів обліку. При цьому підставою для збільшення суми податкового кредиту е товарний чек (інший розрахунковий, платіжний документ) з виділенням у ньому суми ПДВ та наявності податкового номера постачальника. Якщо в платіжних документах не вказано податковий номер постачальника, то підприємство має право включати до податкового кредиту суму ПДВ відображену у таких документах на загальну суму поставки, що не перевищує 200 грн. за день (без урахування ПДВ).

Відсутність податкових накладних з відвантаженої продукції чи за отриманими авансами не є підставою для невключення сум податкового зобов'язання до декларації.

До повної декларації з податку на додану вартість затверджено 3 додатки: розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість; розрахунок суми, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету; розрахунок суми бюджетно­го відшкодування.

Розрахунок коригування сум ПДВ подається разом з декларацією з податку на додану вартість, якщо з якихось причин коригується податкове зобов'язання та/або податковий кредит за минулий звітний період.

Розрахунок суми, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюд­жету подається у двох випадках:

1. якщо контролюючий орган виявив заниження суми бюджетного відшкодування;

2. якщо у платника податку є сума бюджетного відшкодування минулих звітних періодів, яка зменшує зобов'язання з ПДВ.

Підприємство може також подати уточнюючий розрахунок з по­датку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (повна та скорочена декларації мають свої уточнюючі розрахунки). Якщо за результатами подання уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок виявляється надміру сплачений податок, то він може бути зарахований в рахунок повних або часткових платежів з по­датку на додану вартість, інших платежів з указівкою їх бюджетної класифікації, перерахований на рахунок у банку або на суму перепла­ти виданий казначейський чек. Про наміри платник податку робить відмітки в уточнюючому розрахунку у відповідних клітинках.

Якщо в зв'язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах, визначено заниження податкового зо­бов'язання, то платник самостійно нараховує та сплачує штраф у розмірі 5 % суми такого зобов'язання, який відображається у рядку 12 розрахунку.