19

Тема 9 Податкова звітність

Лекція 11 Склад податкової звітності, правила та періодичність її подання

Питання:

1 Загальна характеристика податкової звітності підприємств.

2 Порядок складання Декларації про прибуток підприємства та періодичність її подання.

3 Структура та зміст Декларації про прибуток підприємства.

Мета: ознайомлення з особливостями складання податкової звітності

Література: [3, 4, 5, 6]; [23, с. 215-261]; [38, с. 441-443]

1 Загальна характеристика податкової звітності підприємств

Податкова звітність подається у відповідні органи згідно із За­коном України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р. № 1251-ХІІ.

Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та дер­жавних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Принципи побудови та призначення системи оподаткування визначені статтею 3 Закону.

Принципи побудови системи оподаткування такі:

• стимулювання науково-технічного прогресу, техно­логічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товарови­робника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

• стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткуван­ня прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

• обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового за­конодавства;

• рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого при­бутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

• рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дис­кримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

• соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровад­ження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму до­ходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

• стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протя­гом бюджетного року;

• економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його до­ходами;

• рівномірність сплати - встановлення строків сплати по­датків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності за­безпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінан­сування витрат;

• компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верхов­ною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

• єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

• доступність - забезпечення дохідливості норм податково­го законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових пла­тежів).

Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових пла­тежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів. Будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються зако­нами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші зако­ни України про оподаткування мають відповідати принципам, за­кладеним у цьому Законі.

Згідно із Законом всі податки і збори поділяються на загально­державні та місцеві.

До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

• податок на додану вартість;

• акцизний збір;

• податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, ка­зенними або комунальними підприємствами;

• податок на доходи фізичних осіб;

• мито;

• державне мито;

• податок на нерухоме майно (нерухомість);

• плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) ;

• рентні платежі;

• податок з власників транспортних засобів та інших са­мохідних машин і механізмів;

• податок на промисел;

• збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

• збір за спеціальне використання природних ресурсів;

• збір за забруднення навколишнього природного середовища;

• збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту насе­лення;

• збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

• збір до Державного інноваційного фонду;

• плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

• фіксований сільськогосподарський податок;

• збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

• гербовий збір (застосовується до 1 січня 2000 року);

• єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

• збір за використання радіочастотного ресурсу України;

• збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);

• збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на елек­тричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

• збір за проведення гастрольних заходів;

• збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності;

- судовий збір.

До місцевих податків належать:

• податок з реклами;

• комунальний податок;

• податок з продажу імпортних товарів (в перелік податків включений лише в Декреті "Про місцеві податки і збори").

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

• збір за припаркування автотранспорту;

• ринковий збір;

• збір за видачу ордера на квартиру;

• збір з власників собак;

• курортний збір;

• збір за участь у бігах на іподромі;

• збір за виграш на бігах на іподромі;

• збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

• збір за право використання місцевої символіки;

• збір за право проведення кіно- і телезйомок;

• збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпро­дажу і лотерей;

• збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.

Крім визначених Декретом місцевих податків і зборів, відповідно до статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядуван­ня в Україні", органи місцевого самоврядування відповідно до закону можуть встановлювати місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. За рішен­ням зборів громадян за місцем їх проживання можуть запроваджува­тися місцеві збори на засадах добровільного самооподаткування.

Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справ­ляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищни­ми, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. Форми звітності з місцевих податків і зборів затверджує ДПА по узгодженню з профільним комітетом Верховної Ради України. При цьому окремі місцеві податки і збори (обов'язкові платежі) (виділені вище світлим курсивом) є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цих податків і зборів.

За загальнодержавними податками і зборами встановлюється звітність єдиної форми для всіх суб'єктів господарювання на всій те­риторії України центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики. У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій (розрахунків) з місцевих податків і зборів, що є обов'язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).

Нові форми декларацій набирають чинності з податкового періоду, наступного за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення.

Строки та порядок подання податкової звітності з податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджета­ми та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 р. № 2181-III.

Згідно із Законом платник самостійно обчислює суму податко­вого зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. Під подат­ковою декларацію розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки та за формою, встановленими законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Податкові декларації приймаються податковими органами без попередньої перевірки зазначених у них показників.

Встановлення форм або методів обов'язкової податкової звітності, які передбачають подання зведеної інформації щодо окре­мих доходів, витрат, пільг, інших елементів податкових баз, що були раніше відображені у податкових деклараціях з окремих податків, зборів (обов'язкових платежів) не дозволяється, якщо інше не встановлено законодавством з питань оподаткування.

Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо останній день строку подання податкової декларації при­падає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вва­жається наступний за вихідним або святковим робочий день.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену ним у податковій декла­рації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації. Якщо згідно з відповідними законами за окремими по­датками передбачені інші строки сплати, то податки сплачуються у строки, передбачені законами.

У разі, коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними з порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити суму нарахованого податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом 30 календарних днів від дня от­римання податкового повідомлення про таке нарахування.