Призначення

Це один з догматів віри, якого тримаються кальвіністи. Згідно якому, Всезнаючий Бог зарані призначив одних до спасіння, а інших до смерті. Хоча як не дивно, але і армініани вірять в призначення с той лиш різницею, що армініани базуються на передбаченні як факті бачення(Рим. 8:29 – «Бо кого Він передбачив, тих і призначив», а кальвіністи – на цьому не зупиняються. Вчення про Боже вибрання, в загальному сенсі, нагадує вчення «фаталізму»⁶(для кальвіністів) яке стверджує, що все призначено долею неминуче та невідхильно. Те, що мусить бути обов’язково буде, а те чому не суджено бути не буде. Армініанізм з цим не погоджується, хоча і розуміє те, що для Бога немає нічого нового під небом у в сих часах, але для нього ближче розуміння «екзистенціалізму»⁷ який наголошує на спроможність вибору власної долі. Рівно і відповідальність за результат вибору лягає на плечі обираючого. Слабою стороною поборників кальвінізму є те, що часто трактуються певні місця Писання на свій лад чи просто зупинкою на пів дорозі. Гарним прикладом того є ті ж слова апостола Павла: «Бо кого Він передбачив, тих і призначив…; А кого Він призначив, тих і покликав…». Армініанізм в цьому вірші йде дорогою, Божого абсолютного всебачення, а тоді і призначення, а за ним і покликання. Після чого говорить: «амінь» і ставить крапку. Кальвінізм також в унісон говорить: «амінь», але ставить не крапку, а кому і продовжує. Бог, знає абсолютно всі фактори, абсолютно всі бажання і дії кожної людини ще до її народження і тому підготував свої майбутні дії так, щоб виконати об’явлений Ним план будівництва Церкви Христової. В підтвердження чого є інші слова ап. Павла: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що нас у Христі поблагословив усяким благословенням духовним у небесах, так як «вибрав»⁸ у Ньому Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові, «призначивши наперед»⁹, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом, «за вподобанням волі Своєї»¹⁰ (Єф.1:3-5).

Тобто, опоненти армініанізму не зупиняються на всебачені,а потім і вибранні, бо йде розуміння того факту, що Бог визначив для спасіння саме тих які приймуть його заклик. А як же бути з тими які не приймуть? Армініани скажуть: «Їм була дана воля вирішувати у неймовірній кількості шансів…». Кальвіністи скажуть: «Де було милосердя Бога і та сама справедливість в абсолютному знанні і абсурдності надавання шансів проклятим, не дивлячись на їх так званий особистий вибір?» Наприклад: який сенс давати безліч можливостей пригнути з пункту «А» в пункт «Б» відстань між якими є десять метрів, якщо дающий ці можливості знає, що нічого з того не вийде, а якщо не мотивувати то він і взагалі робити того не буде; або приклад Юди(сина загибелі) Ів.17:12; або халдейські народи, які Бог використовував як за бича для виховання вибраних(євреїв).

Відповіді немає, але добре сказав Павло: « А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його? Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом?»

Вище приведені вірші Рим.9:19,20 армініани спростовують до того, що трактують його в наступному ракурсі: «Отже, хто ти, чоловіче(єврей), що ти сперечаєшся з Богом, який вирішив спасти язичників?»¹¹ Це не погана думка, яка має право на існування, але назвати її абсолютною в рамках розділу чи книги не можна, так як контекст відкриває набагато більше. Наприклад: вірші 11,12 говорять не лише про Боже бачення, а потім і обрання, а саме про те, на чому базуються кальвіністи «щоб позосталась постанова Божа у вибранні…» тобто, це говорить про суверенність Бога яка обрала Якова, ще до тої зміни яка б могла бути при їх житті, тобто все сталось по волі Його, а не лише по баченню майбутнього. В доповнення цих думок є пророк Ісая 14:24,27 – «Поправді, як мислив собі Я, так станеться, й як Я був врадив те сповниться…; Бо врадив Господь Саваот, і хто Його раду відмінить? А рука Його витягнена, й хто відверне її?», або вірш 18 який мало говорить про невдоволення єврея, а більше стверджує про те, що серце людини в руках Бога, і Він сам вирішує кому проявити милість помилувавши, та зробити кращим мотивуючи, чи залишити в його ж жорстокості, на яку Бог до того не впливав, і до речі розуміння покарання в цьому вірші не є абсолютним тлумаченням, як стверджують кальвіністи.

Слабою ж стороною кальвінізму у питанні призначення є віра в безумовне вибрання чи погляд «інфролапсаріанства»¹² (який веде до того) де Бог обирає на прокляття тих які б могли спастись, а тих які б відхилили заклик Його, обирає для благословення. Ця так звана теза, обкрадає Бога віднімаючи від сутності Його: справедливість, милість та любов. Плюс до того, як би Бог все призначав безумовно, то в Писанні і мови б не було про передбачення.

Отже, в питанні передбачення та призначення кальвіністи стоять більш фундаментально (без віри в безумовне вибрання), де не намагаються спростовувати певні місця, а дивитись на них як на абсолютну суверенність Святого і сприймати все у повному смиренні, а не ставити якийсь абсолют. Тому Святий одних побачивши спасає, а інших може, або мотивувати та змінювати, або залишати в їх жорстокості, хоча в баченні до мотивування вони вже прокляті.