Всеукраїнський Союз Об’єднань Церков ЄХБ
Українська Баптистська Теологічна Семінарія
Курсова Робота
НАЗВА РОБОТИ
"Сильні та слабкі сторони кальвінізму і армініанства"
Назва предмета:
Історія богослов’я баптизму
Роботу виконав:
Студент групи МС – 12 – 1
Панасенко Олег А.
Викладач:
Д-р Санніков С. В.
Борислав
2012 рік
План
Вступ……………………………………………………………………………………… 2
Жан Кальвін……………………………………………………………………………… 3
Якоб Арміній……………………………………………………………………………... 4
Людина та її гріховність……………………………………………………………… 5
Свобода волі………………………………………………………………………………7
Призначення…………………………………………………………………………….. 10
Висновок…………………………………………………………………………………..13
Бібліографія.....................................................................................................14
Вступ
Важко знайти більш різке розходження в християнських колах, як дебати про вчення Армінія та Кальвіна. Не знаю, чи можливо взагалі знайти компроміс в цих спорах? Хтось, можливо обуриться почувши слово: «компроміс» тримаючись того, що не може бути дві істини в одному питанні, з чим я частково і згоден.
Сперджен в сим відомий як «король проповідників», якось висловився в адресу армініанізму, назвавши це вчення: «вчення з безодні». Тому не будемо доходити до крайностей, шукаючи помилки в одному погляді, щоб руйнувати інший, бо те саме можна зробити і навпаки.
Ця робота спрямована не лише для того, щоб повернутись до богословського спору з минулого чи критикувати одну з сторін, але в першу чергу, проаналізувати важливі аспекти євангельського віровчення, а також дати певну інформацію, яка буде необхідною для порівняння кальвінізму і армініанства та допоможе виявити сильні та слабкі сторони обох вчень.
Неможливо уявити історію церкви в період реформації без Жана Кальвіна і Якоба Армінія. Книжкові полиці ломляться від літератури про період реформації, де біографія Кальвіна і Армінія висвітлена з різних сторін. Богослови не лише не дійшли до повної визначеності чи єдності, але все більше заплутуються, прикриваючи сильні сторони одного вчення та виявляють слабкі як за сильні іншого, і навпаки.
Говорити про все ми не будемо, бо ризикуємо втратити повну адекватність в дослідженні та розкритті в сих питань, а більше спрямуємо свої погляди в бік самих актуальних сфер кальвінізму і армініанізму:
про людину та її гріховність
про свободу волі
про Боже призначення
Перед тим як розгорнути негативні та позитивні сторони кальвінізму і армініанства, проглянемо коротку біографію та діяльність цих видатних реформаторів XVI століття.
Жан Кальвін (1509 – 1564)
Народився в місті Нойоні, 10 липня 1509 року. В той час Лютер вже читав лекції в Вітенбергскому університеті.
Отримавши початкову освіту, поступив до самого відомого університету того часу. В Парижському університеті вивчав класичні мови, літературу та гуманітарні теорії. Завдяки своїй присутності на богословських спорах, отримав уявлення про вчення Уікліфа, Гуса та Лютера.
В 1528 році Кальвін отримує ступінь магістра мистецтв.
В 1531 році, помирає його батько. Хоча смерть і була важким часом для нього, але це дозволило молодому Жану який мав на той час 21 рік, вибирати свою дорогу.
Про навернення Кальвіна мало відомо в порівнянні з іншими реформаторами, як наприклад Лютера, який доволі детально пише про своє навернення. Жан мало писав про себе, однак якось він написав наступне:
«Мой отец с раннего детства направлял меня на путь теолога…затем, передумав, он послал меня изучать право…пока, наконец, Бог не направил мою жизнь в иное русло тайною рукой Своего провидения. Внезапным обращением Он сделал способным к учению мой упрямый молодой ум, потому что я так глубоко погряз в предрассудках папства, что ничто меньшее, чем Божья воля, не смогло бы вырвать меня из этой пучины».1
Доля Жана, була тісно пов’язана з Женевою, де у 1541 – 1564 роках, та й і до самої смерті, Кальвін не лише проповідував свої богословські переконання, але й і втілював в життя соціально – політичні реформи. Кальвін вірив, що все Слово без винятку, написане для віруючих, і воно все має бути знане ними, а не лише якісь певні місця.
Як богослов Кальвін проявив себе у праці: «Інститут Християнської віри». Суверенність та призначення, це дві концепції «Інституту», в якому суверенність - це Боже керівництво в сим існуючим, тобто нічого не чиниться без волі Святого, а призначення - це акт Божої волі який визначає майбутнє людини. Бог, по Кальвіну надає одним життя вічне, а іншим вічне покарання.
Кальвін був теологом – місіонером, хоча і не жив у Франції, та все ж багато там зробив для з будови царства Божого. У 1550р. заснував школу, де навчались пресвітери та проповідники Франції.
Він залишився турботливим пресвітером то гарячим проповідником Євангелія аж до своєї смерті у 1564 р.
Якоб Арміній (1560 – 1609)
Увійшов до історії як богослов, сформувавший богословську систему, яка збалансувала кальвінізм та дала новий напрямок в євангельському протестантизму.
Народився у 1560 р. в Голландії. Як закінчив навчання в університетах Германії та Швейцарії, Арміній навчався у Амстердамі під керівництвом Теодора Бези.
У 1589 році Якоб захищає кальвіністичні позиції у спорі з Дирком Коорнхертом, який поставив питання про призначення Бога в якому одних милує, а інших карає, ще до їхнього народження та рішень. Чим більше він вивчав Слово та історію богослов’я, тим менше мав упевненість у вірності кальвіністичного вчення про призначення, хоча офіційно не виказував своєї точки зору.
Сформувавши особисте богословське поняття Арміній виступає і в інших дискусійних питаннях у Гаазі в 1609 р., де рішуче осуджує погляди Кальвіна та його послідовників. Мав бажання скликати синод, для вирішення спірних питань у богослов’ї кальвінізму, але хвороба яка привела до скорої смерті у 1609 р. так і не дала Якобу публічно презентувати свої погляди.
Та все ж спор між кальвінізмом і армініанством розгорівся ще з більшою силою і дійшов до Дортського собору у 1618 – 1619 р.
Ще до смерті Армінія, були опубліковані деякі його богословські роботи, з яких найбільше відоме «Объявление мнений» (1608). В цій роботі він виступає проти позицій Кальвіна і Августина, про безумовне вибрання в якому грішник не може опиратись, і стоїть на тому, що вибрання не базується на суверенному акті Бога, а на Божому передбачені обрання людини на дану йому благодать.