6. Радонове забруднення довкілля: основні джерела та рівні забруднення. - [ 1, с. 42-43]

Найпоширеніші будматеріали – дерево, цегла, бетон – виділяють відносно небагато радону (1,1; 126 і менше 45 Бк/кг, відповідно). Набагато більшу питому радіоактивність мають граніт (170 Бк/кг), пемза, глинозем (500 і 1400), відхід переробки фосфорних руд кальцій-силікатний шлак (2200) – всі вони застосовуються або застосовувалися в будівництві як індивідуальні будматеріали або як наповнювачі. Фосфогіпс – відхід отримання фосфорних добрив, застосовувався як замінник гіпсу у виробництві будівельних блоків, сухої штукатурки і цементу, має питому радіоактивність більше 500 Бк/кг. Серед інших промислових відходів з високою радіоактивністю слід назвати відходи виробництва алюмінію, доменний шлак і золу.

Концентрація радону у верхніх поверхах багатоповерхових будинків нижча, ніж на першому поверсі. Швидкість проникнення радону, що витікає із землі, фактично визначається товщиною і цілісністю міжповерхових перекриттів. У будинках що стоять на ґрунті і мають підвали, концентрація радону може бути в 100 разів вища, ніж в зовнішньому повітрі.

Виміри, проведені в 18 містах України (різні області) показали, що активність радону на перших поверхах багатоповерхових будинків в середньому дорівнює 48 Бк/м3, на поверхах вище за перший – 22 Бк/м3, в одноповерхових будівлях – 92 Бк/м3. У одному місті концентрації радону можуть відрізнятися на два порядки залежно від архітектурно- планувальних рішень. Діючі в Україні нормативи допускають граничну середньорічну концентрацію радону в приміщеннях будинків 50 Бк/м3. Радон поступає також в житлові приміщення з водою (з артезіанських свердловин) і природним газом. Найнебезпечніше вдихання пари води з високим зміст радону. У Фінляндії концентрація радону у ванні в 3 рази вище, ніж на кухні і в 40 разів вище, ніж в житлових кімнатах. Його концентрація в кухні, не обладнаній витяжкою, може досягати 3 кБк/м3.

7. Акустичні поля: визначення, джерела і наслідки впливу на людину. - [1, с. 43- 49]

Людське вухо вловлює акустичні поля (АП) в частотному діапазоні від 16 до 20000 Гц, які називаються звуком. Акустичні поля з частотами нижче 16 Гц і вище 20000 Гц людським вухом не сприймаються і є інфразвуком і ультразвуком, відповідно.

Область чутних звуків обмежується двома пороговими кривими:

нижня – поріг чутності, верхня – поріг больового відчуття. Поріг слуху молодої людини складає 0 дБ на частоті 1000 Гц. Больовим порогом прийнято вважати звук з рівнем 140 дБ.

Швидкість розповсюдження АП в атмосфері у поверхні Землі складає330 м/с. Інтенсивність АП оцінюється силою звуку в логарифмічному наданні, називається рівнем звуку і вимірюється в децибелах (дБ) або якщо йдеться про змінний по частоті звук дБА. У навколишньому середовищі АП розповсюджується за рахунок його пружних і інерційних властивостей і швидко затухає. Тому дія АП розповсюджується на відносно невеликі відстані і має локальний характер. Джерелом акустичних полів може бути будь-яке тіло, що здійснює

коливальний рух.

Шум - випадкове поєднання звуків різної інтенсивності і частоти; , що заважає, небажаний. В табл. 4.4 надано перелік деяких джерел звук шуму і їх рівні. Основні джерела акустичного забруднення навколишнього середовища - транспорт, будівництво, промислові підприємства. Питомий внесок цих джерел варіює в певних межах для різних міст і населених пунктів, але основним залишається автомобільний транспорт. Так, в Римі (це одне з найщумніших міст в світі) частка акустичного забруднення від автомобільного транспорту складає 75 %, залізничного - близько 8 %, від авіатранспорту і будівництва – 12 %, від промислових об'єктів – 5 %. У мегаполісах шум знаходиться в межах від 65 до 80 дБА. В табл. 4.5 надано значення рівнів шуму в деяких містах світу.