5. Радіоактивність: загальна характеристика, закономірності впливу радіоактивності на організм людини. - [1, с. 39-40]

Радіоактивність – це самовільне перетворення нестійких атомних ядер в ядра інших елементів, яке супроводжується -, - та/або - випромінюванням. Різні види випромінювань супроводжуються вивільненням різної кількості енергії, вони мають різну проникаючою здатність, тому неоднаково впливають на тканині живого організму.

Пошкоджень, викликаних в живому організмі випромінюванням, буде тим більше, чим більше енергії воно передасть тканинам. Кількість такої переданої організму енергії називається дозою. Дозу опромінювання організм може одержати від будь-якого радіонукліда або їх суміші незалежно від того, чи знаходяться вони поза організмом, або всередині нього. Необхідно враховувати різну чутливість різних частин тіла.

Всі джерела радіоактивного випромінювання утворюють так званий природний радіаційний фон. Радіоактивність рослин і тварин, а відповідно і харчових продуктів, обумовлена природними і штучними

ізотопами.

Небезпека того або іншого ізотопу, що потрапив всередину організму з вдихуваним повітрям, водою або їжею, визначається рівнем

його радіоактивності, а також фізико-хімічними властивостями, від яких залежить час знаходження речовини в організмі (ефективний період). За ступенем небезпеки (радіотоксичності) всі ізотопи підрозділяються на

п'ять груп:

- А – особливо високої токсичності

- Б – високої токсичності (Sr90, Ru106, Sb124, I126, I131, Ce144,

- В – середньої токсичності

- Г – низької токсичності

- Д – вельми низької токсичності

Важливою характеристикою радіоактивних елементів є період напіврозпаду (час, за який початкова кількість радіоактивного елементу зменшується удвічі).

Через листя і коріння радіоактивні речовини потрапляють в рослини, потім в організм тварин і з продуктами рослинного і тваринного походження, з водою – в організм людини. При вивченні дії випромінювання на організм людини встановлені наступні

закономірності:

- навіть незначна кількість поглиненої енергії випромінювання викликає глибокі біологічні зміни в організмі;

- існування прихованого (інкубаційного) періоду дії іонізуючого випромінювання;

- випромінювання має генетичний ефект;

- органи живого організму мають різну сприйнятливість до випромінювання;

- окремі організми неоднаково реагують на опромінювання;

- опромінювання залежить від частоти. Одноразове опромінювання у великій дозі викликає глибші зміни.

Якщо радіонукліди, які потрапили в організм, однотипні з елементами, споживаними людиною з їжею (натрій, калій, хлор, кальцій, залізо, марганець, йод і т.д.), то вони швидко виводяться з організму

разом з ними.

Окремі радіоактивні речовини концентруються в різних внутрішніх органах. Джерела -випромінювання (радій, уран, плутоній) і β- випромінювання (стронцій, ітрій) відкладаються в кістках у вигляді хімічно пов'язаних з кістковою тканиною сполук і тому важко виводяться з організму.

Патологічні процеси в організмі (загибель клітинк, утворення і зростання пухлин) пов'язують з хромосомними ураженнями соматичних (тілесних, не нервових) клітин, причому рівень поразки хромосом зростає з віком людини.

На підставі численних радіобіологічних експериментів на клітинному і молекулярному рівнях однозначно прийнята концепція безпорогової залежності «доза - біологічний ефект», згідно якої навіть одиночний слід, який залишає заряджена частинка речовини, створює вражаючий ефект, здатний викликати порушення в спадковому апараті

клітини, зокрема мутації.

Вміст радіонуклідів в продуктах харчування регламентується державними гігієнічними нормами (ДР-97) «Допустимі рівні вмісту радіонуклідів Cs137 і Sr90 у продуктах харчування та питній воді”, затверджених Головним санітарним лікарем України 25 червня 1997 р.