17. Негативні наслідки використання полімерних матеріалів.

[1, с. 69-71]

Все більшого поширення в будівництві набувають новий вид полімерів (поліуретани, полікарбонати і ін.), а також синтетичні каучуки і латекси.

Поліетилен і поліпропілен у великих кількостях йдуть на виготовлення водопровідних, каналізаційних, газових труб і трубок малих діаметрів для прихованої електропроводки. Плівки з поліетилену і поліпропілену різної товщини використовуються для гідро-, паро- і газоізоляцій різних будівельних конструкцій.

Полівінілхлорид у виробництві будматеріалів використовується при виготовленні лінолеуму, лінкрусту, павинолу, гідро- і газоізоляційних плівок, вентиляційних коробів, поропластів для теплової ізоляції і інших виробів. З нього також виготовляють труби для господарсько-питного водокористування.

Широке використання пластмас обумовлене тим, що вони мають ряд позитивних властивостей:

- малий об'єм по масі;

- високі показники міцності;

- низька теплопровідність;

- хімічна стійкість.

Великий інтерес з практичної точки зору представляє їх здатність чинити опір стираючим зусиллям. Деякі пластмаси прозорі і пропускають світло в широкому діапазоні хвиль, що включає і ультрафіолетову частину спектру (органічне скло). Цінною властивістю пластмас є легкість їх обробки, можливість додання їм різноманітних складних форм. Безстружкова обробка цих матеріалів значно знижує вартість виробів з них.

Можливість склеювання пластмасових виробів між собою або з іншими матеріалами відкриває великі перспективи для виробництва комбінованих клеєних будівельних виробів і конструкцій. Легка зварюваність пластмасових виробів в струмені гарячого повітря дозволяє спростити деякі види будівельних робіт.

Разом з цим синтетичні будівельні матеріали і конструкції з них з гігієнічної точки зору мають і певні негативні властивості.

1) До складу полімерних матеріалів можуть вводитися наповнювачі, отверджувачі, пластифікатори, мастила, стабілізатори і інші допоміжні речовини.

2) У складі полімерних матеріалів і виробів з них окрім макромолекул і добавок можуть бути залишки незаполімеризованих мономерів, каталізаторів полімеризації або поліконденсації, продукти перетворення інгредієнтів і продуктів деструкції.

3) Будова полімерних матеріалів з часом може змінюватися в результаті протікання процесів старіння і деструкції, а також вимивання, випотівання, випаровування компонентів або продуктів їх взаємодії.

4) Синтетичні будматеріали можуть виділяти в повітряне середовище приміщень різні речовини, такі, як вільні мономери.

Останні, як правило, є токсичними речовинами, що мають більшу або меншу летючість. Іноді виділення їх в повітря приміщень може бути настільки інтенсивним, що в приміщеннях створюються неприпустимі концентрації цих речовин. Наприклад, в повітрі житлових приміщень, при обробці яких були використані деревостружкові плити, в токсичних концентраціях можуть виділятися фенол і формальдегід, що міститься у використаній в складі цих плит фенолформальдегідній смолі. Мономери дуже реактивні і біологічно агресивні. Вони здатні вражати шкіру і слизові оболонки, деякі з них мають алергенну дію, впливають на печінку, репродуктивну функцію, можуть індукувати канцерогенез і ін. Окрім вільних мономерів, можуть виділятися різні добавки до полімерних матеріалів: каталізатори, пластифікатори, отверджувачі і ін.

Багато з цих речовин летючі і отруйні. Так, наприклад, часто використовуваний як пластифікатор при виготовленні багатьох синтетичних будматеріалів дібутилфталат може бути причиною стороннього запаху в житлових приміщеннях. У повітряному середовищі приміщень може накопичуватися також дуже летюча отруйна речовина — гідропероксид ізопропілбензолу, що входить як отверджувач в рецептуру склопластиків на основі насичених поліефірних смол.