Запитання для самоперевірки:

1. Що таке друкування?

2. За допомогою чого можна здійснювати друкування текстильних матеріалів?

3. Аерографічний спосіб друкування.

4. Перевідне друкування.

5. Друкування сітчастими шаблонами.

6. Схема тканедрукувальної машини з мідними гравійованими валами.

7. Що називається раклею?

8. Що називається контрраклею?

9. Недоліки друкувальних машин.

10. Друкувальні машини з циліндричними сітчастими шаблонами.

11. Схема тканедрукувальної машини з циліндричними шаблонами.

12. Що таке друкувальні фарби7

13. Що таке загущувач?

14. Вимоги, якім повинні відповідати загущувачі.

15. Групи загущувачів.

16. Природні загущувачі.

17. Штучні загущувачі.

18. Синтетичні загущувачі.

19. Крохмаль як загущувач.

20. Що таке трагант?

21. Що таке камедь?

22. Що таке альгінат натрію?

23. Вимоги, яким повинна відповідати друкувальна фарба.

24. Які фарби називаються вареними?

25. Які фарби називаються складними?

26. Види друкування за характером і площею, зайнятою на тканині.

27. Білоземельний рисунок.

28. Напівгрунтовий рисунок.

29. Ґрунтовий рисунок.

30. Що таке прямий друк?

31. Що таке витравне друкування?

32. Резервне друкування.

33. Що називається рапортом?

34. Що називається серіями?

35. Специфічні показники характеристики якості друкування.

36. Показники, які характеризують якість друкування.

37. Проникність матеріалу.

38. Пружно-еластичні властивості якості друкування.

39. Структура матеріалу.

40. Друкування прямими барвниками.

41. Друкування кислотними і металовмісними барвниками.

42. Друкування активними барвниками.

43. Друкування активними барвниками одностадійним способом.

44. Двостадійний спосіб друкування активними барвниками.

45. Друкування кубовими барвниками.

46. Перший спосіб друкування кубовими барвниками.

47. Другий спосіб друкування кубовими барвниками.

48. Двостадійний спосіб друкування кубовими барвниками.

49. Ронгалітно-поташний спосіб друкування.

50. Друкування нерозчинними азобарвниками.

51. Способи прямого друкування нерозчинними азобарвниками.

52. Друкування дисперсними барвниками.

53. Технологічний процес друкування дисперсними барвниками.

54. Сублімаційний спосіб друкування дисперсними барвниками.

55. Склад друкувальної фарби для нанесення рисунка на перевідний папір.

56. Друкування катіонними барвниками.

57. Друкування пігментами.

58. Недоліки пігментного друкування.

59. Шляхи утворення білих і кольорових візерунків на текстильних матеріалах.

60. Окислювальне витравне друкування.

61. Відновлювальне витравлення.

62. Резервне друкування.

63. Шляхи здійснення резервування забарвлення.

64. Вміст резервної друкувальної фарби.

2.6. Заключна обробка текстильних матеріалів Основні питання:

1. Використання незмиваючих апретів.

2. Надання текстильним матеріалам малозминальних властивостей.

   0. Надання малозминальності в сухому стані.

3. Спеціальні види заключної обробки.

   0. Надання тканині гідро- і олеофобності.

   1. Надання вогнезахисних властивостей.

   2. Надання антистатичних властивостей.

   3. Надання текстильним матеріалам стійкості до дії мікроорганізмів.

   4. Проти забруднювальна обробка тканин.

Мета: вивчити заключну обробку текстильних матеріалів, основні терміни.

План:

1. Заключна обробка текстильних матеріалів.

2. Характер заключної обробки.

Заключна обробка - це сукупність процесів обробки текстильних матеріалів, які покращують якість і зовнішній вигляд, підвищують довговічність і зносостійкість виробів із цих матеріалів, полегшують їх експлуатацію в побуті.

Розрізняють заключну обробку загального і спеціального призначення (спеціальні види заключної обробки). Основ­ною метою обробки загального призначення є: 1) покращення зовнішнього вигляду тканини, надання їй блиску, певного грифу (жорсткості, м'якості, наповненості, драпірування); 2) підвищення зносостійкості, надання малозминальності і малоусадковості; 3) надання тканині стандартних стійких розмі­рів за шириною і довжиною.

Метою заключної обробки спеціального призначення є надання гідро - і олеофобних властивостей, стійкості до дії мікроорганізмів, вогнестійкості (негорючості), антисептич­них, антистатичних, брудовідштовхуючих властивостей.

Вид використовуваної обробки визначається асортимен­том і призначенням даного виду тканини. Для більшості тканин необхідна досить висока зносостійкість, яка харак­терна для матеріалів верхнього одягу. Крім того, така тка­нина повинна мати такі властивості: малозминальність, малоусадковість, наповненість (добротність), гідрофобність, а білизняні тканини, навпаки, повинні мати високу гідрофіль­ність. Гардинно-тюлева тканина повинна бути світлостій­кою, технічна — водостійкою і світлостійкою, а в деяких випадках — стійкою до дії мікроорганізмів.

Характер заключної обробки значною мірою визначаєть­ся природою волокна, з якого виготовлена тканина. Оброб­ка тканин із шовку, льняних волокон і вовни нескладна і здебільшого не пов'язана з хімічними діями на матеріал. Так, обробка шерстяних тканин складається з таких простих операцій, як дія пари, вологи, температури і деяких механічних дій (стрижка, ворсування). Обробка бавовняної ткани­ни більш складна і часто пов'язана з хімічною взаємодією між волокном і препаратами, що використовуються. Однак будова і структура бавовняного волокна дозволяє широко використовувати нові реагенти, які хімічно взаємодіють з волокном у достатньо жорстких умовах без помітного по­гіршення властивостей волокна. Бавовняній тканині часто намагаються надати схожості з льняною або шовковою тка­ниною (мерсеризація, срібляста обробка).

Усі процеси заключної обробки можна поділити на ме­ханічні і хімічні. До механічних процесів відносяться: 1) ви­сушування, розгладжування тканини на каландрах різних видів; 2) стрижка, декатирування, начісування, вирівнювання перекосів утоку і основи та ряд інших операцій. До хімічних процесів відносяться процеси, які протікають при обробці тканин різними опоряджувальними препаратами. Най­більш поширені склади для заключної обробки, які назива­ються апретами, а операція їх нанесення на матеріал — апретування. Апрети поділяють на змиваючі і незмиваючі. До змиваючих апретів відносять такі, які видаляються прак­тично повністю після першого прання. До незмиваючих відносяться апрети, ступінь видалення яких з тканини піс­ля п'ятиразового прання не перевищує 15-20 %.

Змиваючі апрети використовуються досить широко. Ос­новними клеючими і плівкоутворюючими матеріалами тут є природні гідрофільні полімери: крохмаль, декстрин, жела­тин та інші. Для білизняних бавовняних тканин викорис­товують картопляний, пшеничний, маїсовий крохмалі. Для отримання жорсткої обробки використовують рисовий крохмаль, а для м'якої — картопляний.

З метою покращення властивостей тканини в апрет вво­дять різні добавки. Для зменшення жорсткості плівки ап­рету використовують пом'якшувачі: стеарокс, стеаринове мило, бавовняне масло.

Підвищення гігроскопічності плівки досягають введенням до апрету гліцерину, а як антисептики використовують салі­цилову кислоту, фенол. Підвищення білизни можна досягну­ти шляхом введення в апрет оптичних вибілюючих речовин.

Для обробки широкого асортименту тканин дедалі біль­ше поширення знаходять незмиваючі апрети на основі син­тетичних полімерів. Термопластичні полімери і еластомери (каучуки) використовуються у вигляді емульсій і латексів. Крім того, як незмиваючі апрети можуть використовува­тись суміші передконденсатів термореактивних смол з гідрофільними природними і штучними полімерами, напри­клад, з крохмалем.

Утворення на волокнах стійкої захисної плівки захищає тканину від витирання, підвищує її зносостійкість.

Широке використання отримала малозминальна і малоусадкова обробка бавовняних і віскозних тканин для одягу (у т. ч. платтяного призначення), яка надає виробам формо­стійкість. З цією метою використовується широкий асорти­мент різних опоряджувальних препаратів, найбільше поши­рення серед яких отримали формальдегідвмісні похідні сечовини і меланіну, які хімічно взаємодіють з волокном, утворюючи на ньому термореактивні смоли, або "зшиваючи" його макромолекули поперечними містками. Така обробка особливо важлива для бавовняних тканин.