17.2 Електричні ручні машини

Ручні машини з електричним приводом застосовують при виконанні будівельних і монтажних робіт, що зумовлено їх високою енергооснащеністю, невеликими розмірами, високим ККД (0,4-0,6). Експлуатаційні затрати для таких машин у 6-8 разів менші, ніж для пневматичних. Електрична ручна машина – це електро-, вібро- та шумобезпечний переносний агрегат, який складається з корпусу, вмонтованих у нього електропривода, передавального механізму, робочого органу і пускової апаратури.

Електроперфоратори – універсальні машини, призначені для роботи в ударному, ударно-обертальному й обертальному режимі. Їх застосовують для утворення отворів у будівельних матеріалах, сталі, для встановлення дюбелів, утворення борозен (штраб) для схованої проводки, руйнування бетону й цегляної кладки, закручування гвинтів, рубання.

17.3 Пневматичні ручні машини

Пневматична ручна машина – агрегат, у корпус якого вмонтовано пневматичний двигун поршневого, турбінного або ротаційного типу, передавальний механім, систему повітророзподілу, робочий орган і пусковий пристрій. пневматичний привод перетворює енергію стиснутого повітря вмеханічну, що реалізується робочими органами ручних машин.

Джерелом енергії є атмосферне повітря, стиснуте до 0,6-0,7 МПа в компресорах (пересувних або стаціонарних). Робота пневматичних ручних машин залежить від тиску підведеного стиснутого повітря і вмісту в ньому води. Спад тиску різко знижує продуктивність машин, а вологе повітря зумовлює швидке зношування рухомих частин та їх корозію. При температурі навколишнього середовища нижче -2°С вологість повітря через сильну конденсацію води утруднює роботу машини.

Пневматичні ручні машини застосовують для обробки металу і каменю, трамбування ґрунту, при монтажних роботах та в умовах, коли не можливе використання електричних ручних машин. Найпоширенішим є пневматичний привод машин ударної дії – у відбійних молотках.

Порівняно з електричними пневматичні машини легші, оскільки питома потужність пневматичного привода в 1,5-2,5 раза більша, а маса на одиницю потужності менша в 2,5 раза. Вони простіші за конструкцією, не чутливі до перевантажень; у них можна безступінчасто регулювати частоту обертання та обертальний момент відповідно до умов роботи і режиму навантажень машини; надійніші й безпечніші в експлуатації; завдяки широкій уніфікації вузлів і деталей, при великій їх номенклатурі, спрощене технічне обслуговування та ремонт; забезпечують тривалу роботу без зупинок.

Недоліки цих машин: низькі ККД, який дорівнює 0,08-0,16; підвищена витрата електроенергії (у 7-9 разів), оскільки для приведення в дію компресора потрібний двигун більшої потужності і, як наслідок, підвищується вартість виконуваних робіт; додаткові експлуатаційні витрати на спорудження повітропроводів з обладнанням для очищення повітря (водозбірниками – конденсаторами) та обслуговування компресорного обладнання; підвищений шум при роботі, потреба в глушниках для зменшення шуму до рівня санітарних норм, що призводить до укладнення і подорожчання конструкцій.

Для приведення в дію обертальних пневмомашин застосовують поршневі, турбінні й ротаційні пневмодвигуни. Турбінні й ротаційні пневмодвигуни простіші за конструкцією, портативні, швидкохідні (до 300 с^-1), легше реверсуються і витримують значні перевантаження.

Турбінні двигуни, які мають частоту обертання вала до 1670 с^-1, застосовують у найшвидкісних шліфувальних машинах. Вони відзначаються високим рівнем шуму і швидким спрацюванням лопатей турбіни.