1 Категорія

Райони степової зони із площинно-рівнинним рельєфом, одноманітними материнськими породами та ґрунтовим покривом.

Вітрова ерозія відсутня.

2 Категоргія

Райони степової (частково лісостепової зони) із слабо розчленованим рельєфом, одноманітними материнськими породами та нескладним ґрунтовим покривом. Контури ґрунтових комплексів займають 10% території 1 категорії з площею ґрунтових комплексів від 10 до 20%.

3 Категорія

Райони степової та лісостепової зони з розчленованим рельєфом та різними ґрунтоутворювальними породами, зі строкатим ґрунтовим покривом; території 2 категорії з площею ґрунтових комплексів або еродованих ґрунтів від 10 до 20%; поліські райони інтенсивного землеробства з однорідними ґрунтоутворювальними породами та наявністю до 20% заболочених або еродованих ґрунтів; зрошувані землі в належному стані, що не мають ознак вторинного або залишкового засолення; осушені землі, що не мають ознак вторинного або залишкового заболочення.

4 Категорія

Поліські райони з однорідними породами, з наявністю площ заболочених ґрунтів від 20 до 40%; райони лісостепової зони з розчленованим рельєфом, строкатими ґрунтоутворювальними породами та наявністю еродованих ґрунтів від 20 до 60%; степові території зі значною комплексністю та еродованістю ґрунтового покриву (від 40 до 60% комплексів площі території); заплави, плавні, дельти річок із нескладним ґрунтовим покривом, заліснені та вкриті чагарником (до 20% площі); розчленовані передгірські території; зрошувані землі, які мають ознаки вторинного засолення до 15% площі; осушені землі, які мають ознаки заболочення на площі до 15%.

5 Категорія

Поліські райони зі строкатими ґрунтоутворювальними породами та з великою кількістю заболочених земель (більше 40%); лісостепові райони з розчленованим рельєфом, строкатим ґрунтовим покривом, ґрунтоутворювальними породами, наявністю еродованих земель більше ніж 60%; заплави, плавні, дельти із складним неоднорідним ґрунтовим покривом (різний гранулометричний склад, засолення, заболоченість або заліснення більше ніж 20% площі); зрошувані землі, які мають ознаки вторинного засолення більше ніж 15% площі; осушені землі, що мають ознаки вторинного або залишкового заболочення більше ніж 15% площі; гірські території.

Лабораторні аналізи включають такі роботи:

• приймання зразків, їх складування, просушування, підготовка до проведення аналізів;

• виготовлення пакетів для добору середньої проби;

• розбір зразків і взяття середньої проби;

• розмелювання, підготовка обладнання, устаткування і реактивів, виконання аналізів в аналітичних пробах;

• виконання підрахунків;

• внесення результатів аналізу у відомість;

• здійснення контрольних аналізів; свідчення;

• виправлення недоліків;

• подання результатів аналізу, миття посуду, звільнення складських приміщень і пакетів від зразків ґрунтів, за якими аналізи завершені.

На стадії камеральних робіт виготовляються карти ґрунтів і спеціальні картограми та пояснювальні записки до них.

Роботи з складання ґрунтової карти та звіту включають:

• перевірку й складання зведених таблиць результатів аналізів, таблиць морфологічних ознак ґрунту;

• складання авторських оригіналів ґрунтової карти і картограми агровиробничих груп, уточнення списку ґрунтів;

• складання легенди й умовних позначень;

• написання звіту (нарису);

• заповнення відповідних табличних додатків;

• свідчення; виправлення недоліків;

• розмноження матеріалів, формування їх у справу.

Кінцевою продукцією є авторські оригінали ґрунтової карти і картограми агровиробничих груп ґрунтів, технічний звіт та відповідні таблиці, сформовані у справу (2 примірники, з них 1 — архівний).

У процесі визначення якості земельних угідь виконуються такі роботи:

• добір і вивчення обстежувальних, вишукувальних і проектних матеріалів;

• систематизація вихідних даних;

• складання допоміжних відомостей;

• заповнення таблиць;

• характеристика угідь за класами земель, за гранулометричним складом та ознаками, що впливають на родючість, характеристика сінокосів і пасовищ, культурно-технічний стан, показники агровиробничої характеристики ґрунтів ріллі, розраховані на основі статистичної обробки даних ґрунтового нарису;

• написання пояснювальної записки;

• свідчення, виправлення недоліків;

• розмноження матеріалів, формування їх у справу.

Вивчення показників оцінки земель включає такі роботи:

• добір матеріалів ґрунтового обстеження і матеріалів оцінки земель, вибірка необхідних даних, їх аналіз,

• розрахунок показників оцінки для заповнення таблиць;

• заповнення таблиці показників ґрунту за продуктивністю сільськогосподарських угідь з обліком їх меліоративності у балах;

• написання пояснювальної записки;

• свідчення; виправлення недоліків;

• розмноження матеріалів, оформлення їх у справу.

Кінцевою продукцією є матеріали розділу "Показники оцінки земель", сформовані у справу (2 примірники, з них 1 — архівний).

Визначення водно-фізичних властивостей ґрунтів включає виконання таких робіт:

• збір і вивчення матеріалів ґрунтового обстеження;

• визначення типових масивів для вивчення фізичних властивостей ґрунтів;

• організація польових робіт;

• уточнення в натурі місця розташування майданчиків для закладання точок;

• закладення шурфів і морфологічний опис розрізів;

• узяття ґрунтових проб з кожного генетичного горизонту, визначення щільності складення і вологості ґрунтів у польових умовах;

• визначення у дворазовій повторності водопроникності ґрунтів методом малих заливних площ;

• проведення спостережень за швидкістю всмоктування води за умови постійного напору з наступним виміром польової вологоємкості за генетичними горизонтами;

• взяття проби ґрунтів для визначення щільності складення у триразовій повторності;

• проведення лабораторних аналізів;

• складання зведених таблиць результатів лабораторних аналізів, аналітичне опрацювання їх, нанесення точок на картографічну основу, написання пояснювальної записки й оформлення додаткових даних для ґрунтової карти, формування їх у справу.

Кінцевою продукцією с матеріали вивчення водно-фізичних властивостей ґрунтів, сформовані у справу (2 примірники, з них 1 — архівний).

Під час ґрунтового обстеження ділянок площею менше 100 га виконується такий комплекс робіт: підготовчі роботи і польові вишукування, лабораторні роботи, складання картограм; написання звіту (нарису)

Кінцевою продукцією є матеріали підготовчих, польових, лабораторних робіт, ґрунтові карти і картограми, технічний звіт і відповідні таблиці, сформовані у справу (2 примірники, з них 1 — архівний).

Комплекс геоботанічних робіт включає:

• добір аерознімків, матеріалів ґрунтових обстежень;

• вивчення природних умов району робіт, рослинного покриву і рекомендацій з поліпшення кормових угідь;

• ознайомлення з гербаріями і визначниками з рослинами, поширеними на території, що обстежується;

• попередня класифікація кормових угідь і їх дешифрування на аерознімках;

• складання попередньої карти кормових угідь, плану і графіка робіт;

• організація польових робіт;

• рекогносцировку території;

• польове обстеження природних кормових угідь та опис рослинності;

• виділення на планово-картографічному матеріалі меж геоботанічних контурів, земель меліоративного фонду і незручних земель;

• опис культур технічного стану кормових угідь, особливостей їх використання; закладення "станцій" і "точок" взяття укосів для визначення врожайності травостою, збір гербарію невідомих і сумнівних рослин;

• оформлення польової карти, складання відомості рослинних зразків, відібраних для хімічного аналізу, їх розбір, сушіння, зважування, підрахунок урожайності кормових угідь у сухій масі;

• узгодження з фахівцями господарств попередніх результатів обстеження і ділянок, що підлягають корінному поліпшенню;

• свідчення, виправлення недоліків, формування матеріалів.

Кінцевою продукцією є матеріали підготовчих робіт польових вишукувань, сформовані у справу (2 примірники, з них 1 — архівний).

Комплекс робіт зі складання геоботанічної карти включає:

• систематизацію матеріалів польового обстеження;

• вивчення гербарію невідомих рослин та уточнення найменувань рослинних асоціацій;

• розробку остаточної класифікації кормових угідь;

• складання зведених таблиць середніх показників рослинності за типами, групами типів або підкласами;

• складання списків основних кормових, отруйних і неїстівних рослин;

• опрацювання матеріалів з урожайності кормових угіль;

• складання й оформлення авторського оригіналу геоботанічної карти кормових угідь;

• визначення запасів кормів на кормових угіддях, складання зведених відомостей запасів кормів, площ господарського та культуртехнічного стану;

• розробку заходів щодо використання і поліпшення кормових угідь;

• складання й оформлення оригіналу картограми культуртехнічного стану;

• написання нарису, свідчення, виправлення недоліків, розмноження матеріалів, формування їх у справу.

Кінцевою продукцією є авторські оригінали геоботанічної карти і картограми культуртехнічного стану; нарис, сформований у справу (2 примірники, з них 1 — архівний).

В усіх випадках, коли передбачено використовувати рекультивовану ділянку у складі сільськогосподарських угідь, складаються такі картограми:

• товщини гумусового шару,

• забезпеченості рухомими формами (фосфором і калієм);

Крім того, за необхідності складають такі картограми:

• гранулометричного складу розкривних порід;

• хімічної меліорації (вапнування і гіпсування);

• засолення розкривних порід.

На картограмі товщини гумусового шару ізолініями (суцільними) оконтурюються площі з однаковою товщиною насипного гумусового шару та інтервали глибини: через 5 см у першому пів метрі та через 10 см після 0,5 м.

За умови чистої просторової зміни показників глибини гумусового шару виділяються комплексні контури. В контурах проставляють (червоними цифрами) середній вміст гумусу в шарі 0–20 см. У легенді до картограми за результатами вирахуваних площ проставляють площі однакових (за глибиною) виділів.

На картограмах забезпечення поживними речовинами, за результатами аналізів змішаних зразків показують контури забезпеченості рухомим фосфором і калієм за градацією:

1 — дуже низька; 3 — середня;

2 — низька; 4 — висока.

У легендах до картограм, поряд з показниками забезпеченості для різних сільськогосподарських культур (зернових, коренеплодів, овочевих та ін.), показують площі кожної групи забезпеченості. У зв'язку з різним ступенем забезпеченості для різних сільськогосподарських культур (наприклад, вміст рухомого калію за Масловою, 100–150 мг/кг ґрунту є середнім для зернових, льону, трав і водночас низьким для коренеплодів і картоплі та навіть дуже низьким для овочевих культур), у випадках запропонованого використання рекультивованих ділянок під ріллю у легендах доцільно показувати забезпеченість насипних ґрунтів поживними речовинами щодо різних культур.

У деяких випадках допускається суміщення картограм забезпеченості фосфором і калієм, якщо вміст хоча б одного з елементів на рекультивованій ділянці змінюється мало, а таке суміщення (з позначенням вмісту одного з компонентів значками) не веде до погіршення читання картограми.

Картограма гранулометричного складу розкривних порід складається у тих випадках, коли для рекультивації застосовувались породи з різним гранулометричним складом. На картограмі показують гранулометричний склад шарів ґрунту 0–30 см, 30–100 см і 100–200 см. Спосіб позначення гранулометричного складу ґрунтується на застосуванні буквених індексів (Г — глинистий гранулометричний склад, Т — важкосуглинковий, С — середньо суглинковий, Л — легкосуглинковий, Ч — супіщаний, П — піщаний) і зводиться до буквеного шифрування профілю розкривних порід. Наприклад, шифр СЛЧ означає, що верхні 30 см складені середнім суглинком, з 30 до 100 см залягає легкий суглинок, а на другому метрі — супісок.

В легенді наводять усі виділені на ділянці варіанти гранулометричного складу із вказівкою площі кожного з них.

Картограма хімічної меліорації складається у випадку, коли ґрунтовий шар має підвищену кислотність (картограма вапнування) або лужність (картограма гіпсування). На основі цих аналізів розраховують необхідні дози внесення вапна або гіпсу.

Картограма засоленості розкривних порід складається за наявності засолення на площі понад 10% рекультивованої ділянки. За результатами аналізів водної витяжки визначають ступінь, глибину і хімізм засолення. Згруповані за цими показниками породи оконтурюються на картограмі. За глибиною залягання солей породи поділяються на:

• солончакові (0–30 см),

• солончакуваті (30–80 см) і

• глибоко солончакуваті (80–120 см).

За ступенем засолення виділяють породи слабо-, середньо-, сильно- і дуже сильнозасолені.

До виготовлених картограм додається пояснювальна записка, в якій описуються методи проведення обстежень, загальні відомості про гірничотехнічну рекультивацію ділянки, коротко характеризується клімат, умови ґрунтового зволоження на рекультивованій ділянці, описується рельєф та обов'язково відзначаються випадки просадки поверхні й утворення різних форм мікрорельєфу.

Крім того, описуються літологія, гранулометричний склад, наявність карбонатів, гіпсу, оглеєння, легкорозчинних солей, сульфідів та ін., наводиться опис профілів (колонок), штучних ґрунтів, характеризується гумусовий шар (товщина, вміст гумусу, складення, структура тощо).

Наприкінці пояснювальної записки робляться висновки щодо можливого використання рекультивованої ділянки й описуються основні заходи щодо підвищення родючості розкривних порід.

Проекти рекультивації, які розробляються на стадії технічного (техніко-робочого) проекту, складаються з метою визначення основних рішень, які забезпечують найбільш ефективне використання порушених земельних ділянок після гірничих, будівельних та інших робіт, а також для встановлення обсягів кошторисної вартості рекультивації.

Технічні (техніко-робочі) проекти рекультивації земель повинні включати такі основні матеріали:

• зведені техніко-економічні показники проекту;

• пояснювальну записку, яка містить коротку характеристику геологічних, гідрологічних і ґрунтово-агрохімічних умов, обґрунтування прийнятих проектних рішень про відновлення земельної ділянки і приведення її у стан, придатний для використання за призначенням, впорядкування комунікацій і дренажів та ін., способи зняття та зберігання родючого шару ґрунту, транспортування його до місця укладання (при тимчасовому зберіганні), систему відвалоутворення та її зв'язок з роботами з рекультивації, способи нанесення родючого шару ґрунту на відновлені землі або на малопродуктивні угіддя; календарний план та організацію робіт з рекультивації, графік передачі рекультивованих площ; техніку безпеки під час виконання робіт;

• зведення об'ємів гірничих, будівельних та агротехнічних робіт з гірничотехнічної та біологічної рекультивації за формами;

• генплан земельної ділянки з планувальними даними, проектованими спорудами, комунікаціями та інші креслення, необхідні для проведення рекультивації (план земельних мас, ситуаційний план розташування рекультивованої ділянки і під'їзних доріг, поздовжні та поперечні профілі або схеми проектування нанесених площ, план території, що підлягає рекультивації;

• кошторисну документацію.

Розробка робочих креслень з рекультивації земель проводиться відповідно до затверджених технічним проектом.

У процесі розробки робочих проектів уточнюються і деталізуються рішення, передбачені технічним проектом, в обсязі, необхідному для проведення будівельно-монтажних робіт.

У разі рекультивації вироблених або розпочатих розробок кар'єрів з метою наступного використання рекультивованих ділянок за призначенням у проектах рекультивації вирішуються такі питання:

у випадку освоєння для сільськогосподарського використання:

• порядок розкриття кар'єру, при якому родючий шар складується окремо від мінерального і містить фітотоксичні породи (при цьому передбачені заходи зі збереження родючого шару);

• порядок засипки виробленого простору розкривними породами, при якому фітотоксичні породи повинні бути укладені нижче потенційно-родючих порід;

• повне планування територій, причому основними умовами у процесі розробки питань вертикального планування с дотримання балансу земельних робіт;

• обладнання (за необхідності), водовідвідних і водопонижувальних споруд, для чого розробляються відповідні гідрологічні та гідротехнічні розрахунки;

• обладнання під’їзних доріг, для чого також робляться відповідні розрахунки;

• нанесення родючого шару ґрунту на сплановану поверхню відвалів і терас. Необхідна товщина родючого шару ґрунту визначається з урахуванням його наявності та запроектованого використання;

• заходи з окультурення ділянок (оранка, культивація, боронування, внесення добрив, включаючи їх навантаження, транспортування і розвантаження на місці внесення, сівба культур). При цьому потребу у добривах встановлюють із розрахунку їх внесення упродовж не менше трьох років. На кар'єрах, де проводяться вибухові роботи, у проекті потрібно передбачити також культуртехнічні роботи з очищення від каміння і сміття смуги, що прилягає до периметра кар'єру земель шириною 30–50 м.

у випадку освоєння для лісогосподарського або лісопаркового використання:

• у складі планувальних робіт у проектах передбачається надання рельєфу ухилів, що забезпечують стік поверхневих вод, будівництво терас і нанесення на сплановану поверхню потенційно родючих порід необхідної товщини;

• насадження деревних і чагарникових порід повинно проводитися у попередньо підготовлені лунки; під час посадки лісу на терасах передбачається попереднє покриття полотна потенційно родючим шаром покрівлі. При цьому необхідно мати на увазі, що перед посадкою в лунки треба додавати родючий шар ґрунту, змішаний з добривами; проектом також передбачається триразовий полив сіянців відразу після садіння, триразове розпушування ґрунту протягом літа, а навесні наступного року доповнення посадок із розрахунку не менше 10% сіянців для посадки на місці тих, що не прижилися;

у разі використання кар'єрів для створення водосховищ.

У цьому випадку в проектах робляться розрахунки об'ємів робіт щодо надання берегам-бортам кар'єру необхідних окреслень та ухилів, планування ложа, виконуються гідрологічні і водогосподарські розрахунки з визначення об'єму водопотреб, а також передбачаються заходи щодо підтримки розрахункового рівня води (боротьба з фільтрацією і т. д.).

У процесі освоєння водойм для рибного господарства у проектах передбачаються заходи щодо розведення риби.

До проекту додаються відомості про потреби машин і механізмів для рекультивації.

Графічні документи проекту рекультивації оформляються відповідно до Тимчасової інструкції про склад та оформлення будівельних робочих креслень будинків і споруд.

Кошторисна документація, яка складається за технічним (техніко-робочим) проектом рекультивації, повинна до затвердження попередньо погоджуватись із підрядними будівельними організаціями або підприємствами (у випадку господарського способу виконання робіт з рекультивації). Погодження кошторисів із генеральними підрядниками проводиться замовником проекту Із залученням проектної організації, яка повинна на вимогу підрядної організації подати необхідні документи, що підтверджують об'єм і вартість робіт.

Під час рекультивації порушених територій, пов'язаних із будівництвом підприємств, будівель і споруд, а також з розробкою родовищ корисних копалин, вартість рекультивації включається у зведений кошторис на будівництво.

Пояснювальна записка до кошторисної документації повинна містити відомості про ціни для визначення вартості робіт, розмірів накладних витрат та планових надходжень, розмір додаткових затрат і нарахувань та інші відомості, що стосуються кошторисної вартості рекультивації.

У процесі розробки проектів рекультивації порушених земель, пов'язаних із меліоративним і житлово-громадським будівництвом, кошториси складаються відповідно до існуючих інструкцій зі складання проектів для певних видів будівництва.

Вартість посадкового матеріалу, насіння, добрив, меліорантів, необхідних для проведення біологічної рекультивації, визначаються за чинними і затвердженими цінами.

У проектах рекультивації визначається економічна ефективність затрат на освоєння рекультивованих земель під сільськогосподарське використання і риборозведення (за необхідності).

Економічну ефективність рекультивації земель визначають за формулою:

де Г — затрати на гірничотехнічну рекультивацію, грн/га;

Б — сума затрат на біологічну рекультивацію, грн/га;

Пр — річний чистий дохід від реалізації сільськогосподарської (рибної) продукції з відновленої (обводненої") площі, грн/га.

Річний дохід визначається за формулою:

Пр = Дв – Др,

де Дв — валовий дохід, грн/га;

Др — сума витрат, пов'язаних із виробництвом, транспортуванням, переробкою і реалізацією сільськогосподарської (рибної) продукції, грн/га.

Валовий дохід (Дв) визначається за формулою:

Дв = Кп · Ц, грн/га

де Кп — кількість продукції, підготовленої для реалізації.

Кп = У – В,

де У — урожай, ц/га;

В — втрати під час перевезення, збереження та переробки, ц/га.

Вихідні дані для розрахунку економічної ефективності беруть із таких джерел:

• затрати на гірничотехнічну та біологічну рекультивацію — із

• кошторисів до проекту;

• перелік сільськогосподарських культур, які будуть висіватися

• на рекультивованих землях, — за структурою сівозмін, в якій передбачається використовувати ділянку або плодозміною, якщо ділянка буде використовуватися поза сівозміною; під час проектування водойм встановлюються породи риб, які будуть розводитись;

• вартість затрат на виробництво одиниці продукції — із

• матеріалів різних звітів господарства; щодо водойм — із звітів сусідніх рибогосподарських організацій;

• затрати на переробку та реалізацію продукції орієнтовно приймаються у розмірі 7,2% суми затрат реалізованої продукції.

До графічних матеріалів, які використовують у проектуванні рекультивації порушених земель, належать:

• план поверхні з позначенням межі кар'єрів і відвальних полів із вказівкою меж земельного відводу і виділенням земель за видами використання (сільськогосподарські чи лісові угіддя), а також меж порушених земель (водойм питної і технічної води, промислові майданчики, різні склади, насосні станції, відвали, землі, що підлягають рекультивації тощо). Масштаб 1:2000, за значних розмірів полів — 1:5000 і 1:10000.

• геолого-літологічні розрізи з контурами підрахунку запасів і положенням гірничих робіт на початок проектування рекультивації. Число розрізів визначається складністю будови виробленого простору і геологічних ситуацій, але не повинно бути меншим трьох поперечних та одного поздовжнього (масштаб горизонтальний — 1:2000, 1:5000, вертикальний — 1:100, 1:200).

• великомасштабна карта даного району з нанесенням гідрографічної мережі, населених пунктів, сільськогосподарських та інших угідь тощо (масштаб 1:25000, 1:50000);

• ситуаційний план (поздовжній і поперечний) конічних і гребенеподібних відвалів та прилеглих до них територій в радіусі 500 м (на основі масштабу 1:500).

Графічні матеріали, які використовуються на підприємствах, де ведеться розробка корисних копалин, така ж, як і на підприємствах (об'єктах), які завершили розробку родовищ.

Крім того, до цих матеріалів додатково подається план землекористування і проект землевпорядкування територій в межах земельного відводу, які на початок проектування ще не порушені та використовуються у сільському (лісовому) господарстві, але підлягають порушенню.

Проект рекультивації порушених земель включає пояснювальну записку, робочі креслення, кошторисну документацію, — рекомендовані специфікації та рекомендовані відомості.

Склад проекту:

• І том — Технічний етап рекультивації

• II том — Біологічний етап рекультивації

• III том — Ґрунтово-геологічні обстеження

За відсутності необхідних матеріалів для проектування рекультивації даних проводяться відповідні топографо-геодезичні та інженерно-геологічні роботи, результати яких узагальнюються в IV томі проекту — Інженерні вишукування.

Усі інші матеріали підготовки (акти обстеження, польові журнали та ін.) подаються у вигляді додатків до відповідних томів проекту.

Пояснювальна записка і тому проекту повинна містити такі розділи:

1. Загальні відомості

1. Підстава для складання проекту, вихідні матеріали.

2. Характеристика району рекультивованих робіт.

3. Природні умови.

4. Геологічна, гідрогеологічна та гідрологічна характеристика порушених земель.

5. Ґрунтово-геоботанічна характеристика.

6. Форми і параметри порушень на початок проектування ре культивації.

7. Прогноз порушення земельних угідь і водного режиму до кінця розробки родовища.

2. Основні положення проекту

1. Короткий виклад основних проектних рішень.

2. Техніко-економічні показники гірничотехнічного етапу рекультивації.

3. Оцінка економічної ефективності рекультивації.

3. Вертикальне планування і генеральний план рекультивованих земель

1. Генеральний план.

1. Вертикальне планування і підрахунок обсягу земельних робіт.

4. Технологія проведення рекультивованих робіт

4.1. Під час розробки родовищ.

1. Зняття, транспортування, зберігання і нанесення на підготовлену ділянку відвалу родючого шару ґрунту.

1. Селективна виїмка і відвалоутворення розкривних порід.

2. Створення рекультивованого та екрануючого шарів.

4. Технологічні схеми гірничотехнічного етапу рекультивації порушених земель у поєднанні з технологією гірничих робіт.

5. Рекомендації щодо вдосконалення технології відкритої та підземної розробки корисних копалин.

4.2. Порушені землі.

4.2.1. Технології проведення рекультивованих робіт за видами порушень.

4.2.2. Режим робіт і розрахунок необхідності гірничо- транспортного обладнання.

4.2.3. Спеціальні та допоміжні заходи (протиерозійні, дренажні та ін.).

4.2.4. Хімічна меліорація непридатних за хімічним складом (токсичних для рослин) порід.

5. Календарний план гірничотехнічного етапу рекультивації та передачі рекультивованих ділянок землекористувачам для біологічної рекультивації

6. Організація праці на рекультивованих роботах

7. Заходи щодо техніки безпеки й охорони праці

8. Зведена відомість затрат праці, механізмів і матеріалів

9. Креслення у складі і тому проекту

1. Оглядова карта району родовищ (М 1:25000, 1:5000, план поверхні з нанесенням меж кар'єрів і земельних відводів, а також меж порушених земель).

2. Інженерно-геологічна карта-схема кар'єрного (відвального) поля(М 1:5000).

3. Топографічний план поверхні родовища після видобутку корисних копалин (М 1:2000, 1:5000).

4. Карти гідроізогіпс (гідроізоп'єз) надрудних водоносних горизонтів на початок і кінець розробки родовищ (1:1000, 1:2000).

5. Зведений генеральний план (рекультивації порушених земель), М 1:5000;

6. Поперечні та поздовжні розрізи до зведеного генерального плану (масштаб горизонтальний 1:2000, 1:5000; масштаб вертикальний 1:200, 1:500).

7. Поперечні та поздовжні розрізи до генплану рекультивації земель (М 1:2000, 1:5000, 1:200, 1:500.).

8. Генплан рекультивованих земель (план поверхні родовища після виконання робіт технічного етапу).

9. Схема розподілу і переміщення земляних мас з визначенням обсягу робіт (М 1:1000, 1:2000, 1:500).

10. Технологія виконання робіт технічного етапу (схеми зняття родючого шару ґрунту, засипки провалів і прогинів, випологування відкосів).

11. Схеми осушення перезволожених земель, креслення автодоріг, ЛЕП та ін.

12. Календарний план рекультивованих робіт.

10. Пояснювальна записка II тому проекту

10.1. Загальна частина.

10.2. Техніко-економічні показники біологічного етапу рекультивації;

10.3. Загальні відомості про об'єкти і природнокліматичні умови району.

10.4. Сільськогосподарський напрям рекультивації.

1. Підбір культур і меліоративних сівозмін.

1. Норми і періодичність внесення органічних і мінеральних добрив .

2. Технологія обробітку ґрунту і збирання врожаю сільськогосподарських культур.

3. Рекомендації щодо використання рекультивованих земель у сільському господарстві.

10.5. Лісогосподарський напрям рекультивації.

1. Підготовка території.

2. Асортимент деревних і чагарникових порід.

3. Технологія посадки.

4. Охорона і захист насаджень.

5. Обсяг робіт, затрати праці, механізмів і матеріалів.

10.6. Рибогосподарський напрям рекультивації.

1. Підготовка водойм.

1. Вибір порід риб для зариблення водойм.

2. Біотехніка рибницьких процесів.

3. Обсяг робіт, витрати праці, механізмів і матеріалів.

11. Економічна ефективність біологічного етапу рекультивації

12. Зведена відомість обсягу робіт біологічного етапу рекультивації

13. Зведена відомість затрат праці, механізмів і матеріалів біологічного етапу рекультивації

14. Пояснювальна записка III тому проекту

1. Агрохімічні та інші властивості ґрунтів (порід).

2. Гранулометричний склад ґрунтів, порід та сумішей.

3. Водно-фізичні та хімічні властивості ґрунтів і порід.

4. Класифікація ґрунтів і порід за придатністю для біологічної рекультивації.

5. Рекомендації щодо використання родючого ґрунту і порід.

За необхідності виконуються і наводяться у III томі результати інших визначень та аналізів.

Перенесення в натуру проектів рекультивації полягає у розбивці на місцевості елементів проекту вертикального планування і може використовуватися як будівельною організацією, так і за замовленням проектної організації.

Якщо проект вертикального планування складено за профілями, то перенесення його в натуру полягає у розбивці та вирівнюванні цих профілів на місцевості. За кожним профілем шляхом нівелювання переносять у натуру позначки початкової та кінцевої точок профілю. Для цього з найближчої опорної точки, висота якої відома, визначають фактичні позначки початкової та кінцевої точок кожного профілю і на сторожках, поставлених біля цих точок, надписують робочі позначки, які являють собою різницю між проектними (червоними) і фактичними (чорними) позначками точок. Потім аналогічно розбивають всі проміжні точки профілів.

Для перенесення ліній відповідно до заданого.ухилу користуються теодолітом, нівеліром або візірками. Теодоліт або нівелір встановлюється у початковій точці, а в кінцевій точці встановлюється рейка. Один із підйомних гвинтів інструмента розташовують вздовж розбивної лінії. Візірну вісь труби скеровують на відлік по рейці, рівній висоті інструмента, і в цьому положенні трубу закріплюють. Якщо кілочки у початковій та кінцевій точках лінії поставлені на проектних позначках, то візірна вісь труби займе положення, паралельне проектній лінії. Пізніша розбивка лінії полягає у такому встановленні кілочків на проміжних точках, за якого відліки по рейках, поставлених на торцях цих кілочків, дорівнювали б висоті інструмента.

У разі використання візірок для визначення ліній заданого ухилу встановлюють дві візірки на крайніх точках, а третю візірку послідовно встановлюють по них на всіх проміжних точках.

Кілочки на проміжних точках забивають доти, доки верхній край горизонтальної рейки візірки не збігатиметься з візірною лінією, що проходить через горизонтальні рейки крайніх візірок. Візірки, які використовуються для цієї мети, повинні мати висоту 0,8–1,2 м.

За наявності нівелірної сітки квадратів, попередньо побудованої в натурі, проект вертикального планування переноситься по цій сітці.

Робочі позначки виписуються на сторожках, які забиваються поряд з кілочками, встановленими біля вершин квадратів. Якщо невелика висота насипів і невелика глибина виїмок, торці кілочків, які забиваються на вершинах квадратів, можуть встановлюватися на проектну позначку за допомогою нівеліра або візірок.

Якщо сітка квадратів була побудована на плані під час складання проекту вертикального планування, то потім вона розбивається в натурі за допомогою кілочків, які забивають на вершинах квадратів, зразу ж на робочу позначку.

Усі земельні ділянки, на яких виконуються гірничі, будівельні та інші роботи, в міру їх використання та виконання гірничотехнічної рекультивації, повертаються окремими ділянками попереднім землекористувачам відповідно до графіка повернення площ або передаються у встановленому порядку іншим землекористувачам для подальшого виконання комплексу робіт із біологічної рекультивації та використання за призначенням.

Для передачі цих площ створюється комісія із представників райдержадміністрації (голова), районного управління сільського господарства, органів охорони природи, підприємств та організацій, які здали землі, лісогосподарських та водогосподарських органів, сільськогосподарських і промислових підприємств, що приймають землі, а також державного інспектора з використання та охорони земель.

За необхідності до участі в роботі комісії залучають представників проектної організації, які розробляють проект рекультивації.

Комісія перед початком роботи повинна одержати від підприємства, що проводить гірничотехнічну рекультивацію, матеріали, які характеризують рекультивовану земельну ділянку (агрохімічні властивості ґрунтів і розкривних порід, ухили поверхні, товщина гумусового шару та ін.), Із вказівкою дати останнього виконання робіт і копію генплану земельного відводу підприємства на відповідну земельну ділянку.

Пізніше проводиться обстеження в натурі (на місцевості) з метою встановлення відповідності виконаних обсягів робіт проекту рекультивації.

Результати обстеження рекультивованих земель оформляються актом передачі-прийому, в якому вказується розмір і характер площ, що передаються, особливість створеного рельєфу поверхні, агротехнічна характеристика родючого шару ґрунту і придатних для рекультивації порід, вид майбутнього використання, необхідні заходи щодо біологічної рекультивації, наявність під'їзних шляхів та ін.

За наявності відхилень від проекту рекультивації встановлюються строки їх виправлення. Акт передачі-прийому оформляється після усунення недоліків.

Акт оформляється у трьох примірниках. Один примірник скеровується райдержадміністрації, другий — землекористувачу, третій — підприємству, яке провело роботи із рекультивації земельної ділянки. До акту додається план ділянки, що передається, а для землекористувача ще й розділ проекту "Біологічна рекультивація". На основі акту передачі-прийому виконком райдержадміністрації приймає рішення про передачу земельної ділянки новому землекористувачу, а головний (старший) інженер — землевпорядник районного управління земельних ресурсів — вносить відповідні зміни у земельно-облікові документи.