Розподіл деревних порід за їх газостійкістю (за м.І. Колітним, 1994)

Ступінь газостійкості порід	Деревні породи та кущі
Стійкі	Лох вузьколистий, дуб звичайний (ранній), тополя канадська, верба, яблуня, скумпія, обліпиха, ялівець та ін.
Порівняно стійкі	Ясен зелений, аймант, софора японська, акація біла, гледичія, бузок звичайний, вишня магалебська, тополя біла, жимолость татарська, смородина золотиста, клен польовий, акація жовта та ін.
Слабо стійкі	Тополя пірамідальна, тополя чорна, в'яз, ясен пухнастий, клен ясенелистий, сосна звичайна, свидина, амфора японська, клен татарський
Нестійкі	Ясен звичайний, клен-явір, клен гостролистий, липа дрібнолиста, каталька, гіркокаштан, ліщина, ялина європейська, береза плакуча, модрина європейська

Тіневитривалість тією чи іншою мірою виявляється в усіх деревних порід. Однак потреба у сонячному світлі як джерелі енергії притаманна всім зеленим рослинам, зокрема деревним породам. Залежно від конкретних едафічних умов, потреба у сонячному світлі кожної деревної породи зменшується.

Основні лісоутворюючі породи за ступенем тіневитривалості або за ступенем світлолюбності і збільшенням ступеня тіневитривалості розміщуються в такому порядку: акація біла, тамарина, дуб пухнастий, модрина, береза повисла, сосна звичайна, тополя сіра, осика, горіх волоський, ясен звичайний, дуб звичайний (ранній), вільха чорна, дуб звичайний (пізній), береза пухнаста, клен гостролистий, польовий, татарський, явір, дуб північний, черешня, горобина, груша лісова, яблуня лісова, в'яз, липа, вільха, сіра ліщина, бруслина, гордовина, бузина червона і чорна, глід.

Реагування лісоутворюючих порід на тепло характеризується

по-перше, тим, що активна життєдіяльність рослин відбувається лише в умовах достатніх температур, коли основний субстрат життєдіяльності — вода — перебуває у рідкому стані,

по-друге, тим, що порівняно однакова інтенсивність цих процесів у різних порід спостерігається за різних температур.

Крім того, значення максимальних і мінімальних температур, в межах яких деревні організми можуть зберігати життєдіяльність, у різних порід різні. На основі порівняльної оцінки цих особливостей лісоутворюючі породи поділено на такі групи:

• теплолюбні породи: айлант, дуб пухнастий, акація біла, гле дичія;

• середньотепловибагливі: дуб звичайний, граб, клен, в'яз, ясен звичайний, бук лісовий, липа, вільха чорна;

• маловибагливі до тепла: осика, вільха сіра, ялина європейська, сосна звичайна, модрина.

Основними методами створення лісових культур на рекультивованих землях є сівба і садіння. У практиці лісового господарства найбільшого поширення набуло садіння. Садивний матеріал — сіянці та саджанці — залежно від вирощування, може мати відкриту або закриту кореневу систему. Садивний матеріал з відкритою кореневою системою вирощують звичайним способом. Сіянці та саджанці із закритою кореневою системою вирощують у горщиках, контейнерах, брикетах. Корені рослин до і під час садіння містяться у незруйнованій грудці землі або субстраті.

Сіянці та саджанці більш стійкі до умов навколишнього середовища порівняно зі сходами, які з'являються з насіння. Культури, створені садінням, менше терплять від конкуренції трав'янистої рослинності і вимагають меншої кількості агротехнічних доглядів.

Посіви часто пошкоджуються птахами, гризунами, іншими дикими тваринами. Водночас лісові культури, створені насінням, довговічніші. Коренева система дерев глибше проникає у ґрунт, коріння не пошкоджується під час пересаджування. Процес сівби технологічно простий і менш трудомісткий порівняно із садінням. Для садіння переважно використовують сіянці 1–3-річного віку. Вони повинні бути добре розвинутими, висотою 10–60 см, довжиною кореневої системи 10–30 см. Державними стандартами передбачено також товщину сіянця біля кореневої шийки.

У деяких випадках доцільно створювати культури садіння. Вони поділяються на два сорти: 1-й і 2-й. Довжина кореневої системи саджанців повинна становити не менше 20 см для шпилькових порід і не менше 25 см — для листяних.

Садивний матеріал, завезений на рекультивовані ділянки, негайно загортають землею, запобігаючи тим самим навіть незначному висиханню коренів. Сіянці загортають у рівчаки на глибину, що становить '/₄ їх висоти, саджанці 20–30% висоти їх надземної частини.