Розподіл деревних порід за групами їх солевитривалості (за є. С. Мігуновою)

Ступінь солевитривалості	Вміст хлору в ґрунті, %		Породи дерев
	допус-тимий	токсич-ний
Дуже слабо- солевитривалі	0,005	0,01	Горіх волоський, модрина сибірська, верба біла
Слабо-солевитривалі	0,01	0,02	Ясен звичайний, сосна кримська, ялівець (віргінський, козячий), осика, тополя чорна, клен ясенелистий, бруслина бородавчаста, шипшина, скумпія та ін
Солевитривалі	0,03	0,06	Дуб звичайний (ранній), клен польовий, клен татарський, берест, береза повисла, акація біла, гледичія, айлант, софора японська, ясен пухнастий
Найбільш солевитривалі	0,04	0,07	Лох вузьколистий, в'яз дрібнолистий, ясен зелений, смородина золотиста, свидина червона
Солестійкі	0,05	0,07	Тамарина, селітрянка, поташник, солоколосник та ін.

У випадку проведення лісової рекультивації треба передбачити її екологічну роль. Адже дерева мають здатність протистояти отруйним забрудненням атмосфери і збільшувати її киснем. Так підраховано, що щорічні лісові насадження планети поглинають понад 850 млн т вуглецю, понад 100 млн т водню і майже 3 млн т азоту. При цьому в повітря надходить близько 2,5 млрд. т кисню. Доведено, що чотири дорослих дерева поглинають за вегетаційний період 1,5 кг вуглекислого газу і віддають атмосфері 1,1кг кисню. Цієї кількості кисню достатньо для дихання чистим повітрям однієї людини протягом доби. Загалом 1га лісу здатний очистити за вегетаційний період 18 млнм³ повітря. Ялинові ліси можуть затримати кронами до 32 т/га пилу, соснові — 36. діброви — 54, бучини — до 68 т/га. Це свідчить про те, що різним деревним породам властива різна потенційна можливість акумулювати і нейтралізувати пил атмосфери.

Здатність деревних порід затримувати пил (за м.І. Колітним, 1994)

Порода дерев	Площа поверхні листя одного дорослого дерева, м2	Маса пилу, що затримує 1м2 листя, мг	Маса пилу, яка поглинається дорослим деревом за вегетаційний період, кг
Акація біла	8	1209	4,23
Аймант високий	202	1410	24,18
В'яз перистогіллястий	66	4062	18,19
Верба плакуча	157	8113	37,92
Гледичія риколючкова	140	5130	17,69
Горіх волоський	164	1444	19,03
Гіркокаштан	78	1216	16,31
Клен польовий	171	3551	19,90
Тополя канадська	267	1022	34,12
Ясен зелений	195	1845	29,62
Ясен звичайний	124	1076	27,17

Неоднаковою є стійкість деревних порід до наявності в атмосфері токсичних речовин і газів. Менш витривалими є шпилькові породи, насамперед тому, що їх асиміляційний апарат, тобто хвоя, функціонує у звичайних умовах 3 — 5 років. Природно, за цей час за наявності в повітрі шкідливих речовин вони поступово накопичуються у тканинах асиміляційного апарату, досягають критичного рівня і зумовлюють передчасне відмирання шпильок. Листяні породи щорічно скидають листя і дещо полегшують свій стан, якоюсь мірою уникаючи за рахунок цього швидкого отруєння.

Здатність деревних порід витримувати певну забрудненість повітря шкідливими речовинами називають газостійкістю рослин. Газостійкість деревних порід залежить від декількох чинників і внутрішньо-біологічних особливостей виду, комплексу ґрунтово-кліматичних умов, температури та вологості повітря, віку рослин, пори року. Впливу шкідливих речовин повітря зазнають насамперед молоді рослини, їх листя і пагони. В оптимальних ґрунтово-кліматичних умовах газостійкість завжди вища. З підвищенням температури повітря газостійкість рослин знижується. З підвищенням вологості повітря газостійкість також зменшується, оскільки частина газів розчиняється у краплинах води, що сприяє потраплянню на листкову поверхню більшої кількості шкідливих речовин.

Найбільш токсичними речовинами та сполуками для деревних рослин і чагарників вважається сірчаний фтор, фтористий водень, хлориди, двоокис азоту.

За газостійкістю деревні породи поділяються на чотири групи: