
- •56. Поняття представництва, його значення та зміст.
- •57. Виникнення та види представництва. Співвідношення інституту представництва з договором поруки, суміжними інститутами.
- •59. Довіреність та її види. Форми довіреності. Передоручення
- •60. Загальна характеристика та види речових прав
- •61. Поняття власності та права власності
- •72. Момент виникнення права власності
- •70. Припинення права власності
- •Глава 25 цк визначає підстави припинення права власності Відповідно до ст.346 цк право власності припиняється у разі:
- •83. Поняття захисту права власності. Співвідношення поняття «захист права власності» і «охорона права власності»
- •74. Поняття права приватної власності
- •76. Загальні положення про державну власність. Види державної власності
- •75. Поняття права комунальної власності
- •84. Речові права на чуже майно. Загальна характеристика прав на чужі речі
- •77. Поняття, юридичний статус права спільної власності
- •78. Право спільної часткової власності: поняття, підстави її виникнення та припинення
- •79. Право спільної сумісної власності подружжя: поняття, підстави виникнення та припинення
- •62. Першопочаткові підстави набуття права власності.
- •Первинні способи набуття права власності
- •63. Похідні (вторинні) способи набуття права власності.
- •66. Знахідка.
- •69. Скарб
- •67. Бездоглядна домашня тварина.
- •68. Набувальна давність.
- •80. Право власності особистого селянського господарства.
- •81. Поняття та особливості права спільної часткової власності.
81. Поняття та особливості права спільної часткової власності.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Право спільної власності сприяє більш повній охороні інтересів суб'єктів цивільного права. Воно є правовою формою об'єднання майна фізичних і юридичних осіб, держави, територіальних громад з метою співробітництва і взаємодопомоги, об'єднання їхніх зусиль у досягненні певних цілей. У зв'язку з цим коментована стаття регулює питання права спільної часткової власності як основного виду права спільної власності, що підтверджується наявністю у чинному законодавстві презумпції виникнення права спільної часткової власності на спільне майно (див. коментар до ч. 4 ст. 355 ЦК).
Для спільної часткової власності характерним є:
1) множинність суб'єктів (співвласників);
2) єдність об'єкта (завжди індивідуально визначена річ, а не частина вартості спільної речі);
3) визначення часток кожного з співвласників у спільному майні, тобто для спільної часткової власності характерно, що кожному власнику належить певний розмір частки в праві власності на спільну річ (майно).
Спільна часткова власність може виникати з будь-яких підстав, передбачених законом або договором (ч. З ст. 355 ЦК). Режим спільної часткової власності може бути встановлений для будь-якого майна як за згодою учасників, так і за рішенням суду. Припинення права спільної часткової власності може бути:
1) при відчуженні частки одним із двох співвласників іншому;
2) при відчуженні часток всіма співвласниками одному з них;
3) при переході до одного з двох співвласників частки іншого в спадщину;
4) при реалізації майна, що знаходиться в спільній частковій власності;
5) у разі виділу частки із спільного майна;
6) у разі поділу майна, що належить співвласникам на праві спільної часткової власності.
Закон не обмежує суб'єктного складу спільної часткової власності, у зв'язку з чим ч. 2 коментованої статті передбачає, що суб'єктами спільної часткової власності можуть бути будь-які суб'єкти цивільного права (див. коментар до ст. 2 ЦК), тобто фізичні та юридичні особи, держава і територіальні громади в будь-якому їх поєднанні. Слід зазначити, що норми інституту спільної власності можуть застосовуватися при регулюванні різних економічних форм власності (наприклад, суб'єкти відносин спільної власності згідно з договором про спільну діяльність створюють і експлуатують спільний об'єкт — див. коментар до статей 1132, 1134 ЦК тощо).