69. Скарб

Скарбом є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності. Отже, на відміну від знахідки речі, що є скарбом, не вибували з володіння власника поза його волею (не були втрачені), а були спеціально приховані ним у землі чи іншим спосо­бом. Не є скарбом речі, власник яких відомий або не втратив право власності на них за за­коном (не сплинули строки набувальної власності). За загальним правилом, право власності на скарб набуває особа, яка виявила його. Якщо ж скарб був прихований у майні, що належить на праві власності іншій особі, особа, яка виявила його, та власник майна, у якому скарб був прихований, набувають у рівних частках право спільної часткової власності на нього. У разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника майна, в якому він був прихований, право власності на скарб набуває власник цього майна. Якщо виявленний скарб, що є пам'яткою історії та культури, то право власності на нього набуває держава. Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання від держа­ви винагороди у розмірі до двадцяти відсотків від його вартості на момент виявлення, якщо вона негайно повідомила міліції або органові місцевого самоврядування про скарб і пере­дала його відповідному державному органові або органові місцевого самоврядування. Якщо ж пам'ятка історії та культури була виявлена у майні, що належить іншій особі, ця особа, а також особа, яка виявила скарб, мають право на винагороду у розмірі до десяти відсотків від вартості скарбу кожна. Особа, яка знайшла скарб, що є пам'яткою історії та культури, та не заявила про його виявлення міліції або органові місцевого самоврядування, втрачає право на отримання ви­нагороди. Однак зазначені правила не поширюються на осіб, які виявили скарб під час розкопок, пошуків, що проводилися відповідно до їхніх трудових або договірних обов'язків.

67. Бездоглядна домашня тварина.

Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, зобов'язана негайно пові­домити про це власника і повернути її. Якщо власник бездоглядної домашньої твари­ни або місце його перебування невідомі, особа, яка затримала тварину, зобов'язана протягом трьох днів заявити про це міліції або органові місцевого самоврядування, який вживає заходів щодо розшуку власника. Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, може на час розшуку власника залишити її у себе на утриманні та в користуванні або передати іншій осо­бі, якщо ця особа може забезпечити утримання та догляд за твариною з додержан­ням ветеринарних правил, або передати її міліції або органові місцевого самовряду­вання. Особа, у якої залишена бездоглядна домашня тварина, відповідає за її загибель або пошкодження у межах її вартості лише у разі свого умислу або грубої необереж­ності.

1. Бездоглядною є домашня тварина, яка вибула з володіння власника чи особи, котра має інше речове право на неї, не з її волі. Отже, набуття права власності на бездоглядну домашню тварину є різновидом знахідки. Тварини відповідно до ст. 180 ЦК визнаються специфічними об'єктами цивільних прав та на них поширюється правовий режим речі. Однак у законодавстві не визначається поняття «домашня тварина». Не можна вважати до­машніми тварин, які проживають в умовах дикої природи або утримуються у штучних умовах (заповідники) та які до цього часу не приручені, не одомашнені людиною. Якщо особа затримала бездоглядну домашню тварину, то вона зобов'язана негайно по­відомити про це власника і повернути її. Якщо власник бездоглядної домашньої тварини або місце його перебування невідомі, особа, яка затримала тварину, зобов'язана протягом трьох днів заявити про це міліції або органові місцевого самоврядування, який вживає за­ходів щодо розшуку власника.

2. Факт знахідки бездоглядної домашньої тварини не є підставою для набуття права власності на неї. Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, має право лише на час розшуку власника залишити її у себе на утриманні та в користуванні або передати іншій особі, якщо ця особа може забезпечити утримання та догляд за твариною з додержанням ветеринарних правил, або передати її міліції або органові місцевого самоврядування. До речі, утримання тварини в міліції або органові місцевого самоврядування є досить проблематичним. Так, у пресі наводиться випадок, коли затриману бездоглядну корову передали в міліцію і її довелося посадити у камеру, на що дуже образилися інші затримані у сусідніх камерах.

3. Особа, у якої залишена бездоглядна домашня тварина, відповідає за її загибель або пошкодження у межах її вартості лише у разі свого умислу або грубої необережності. Отже, за легку необережність така особам відповідає.  

Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання бездогляд­ної робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців — щодо інших домаш­ніх тварин не буде виявлено їхнього власника або він не заявить про своє право на них, право власності на ці тварини переходить до особи, у якої вони були на утриман­ні та в користуванні. У разі відмови особи, у якої бездоглядна домашня тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.